«Донецькі» за Януковича засіли на цукрозаводі на Вінниччині і хочуть його порізати

Люди не дають порізати підприємство, цілодобово охороняють його, а минулого тижня навіть перекрили міжнародну трасу біля села.

Цукрозаводу у с.Бродецькому Козятинському району невдовзі 120 років. Заснував завод пан Матушевський. Поряд збудував житло для робітників, лікарню, школу — вся ця інфраструктура функціонує по цей час. Й цукроварня сотні літ була мов добра ненька для кількох поколінь броденичан.

– Працював наш цукрозавод навіть при німцях, — розповідають робітники. — Окупанти виходили з селища, але завод не зачепили.

Продукція Бродецької цукроварні була настільки якісною, що мелясу закуповувала Югославія на спирт, а цукор у великій кількості постачався у Німеччину. А наприкінці 1980-х переробляли навіть тростину, й підприємство безперебійно працювало протягом року. Завод випускає майже 2 тисячі тонн продукції на добу, працевлаштовано більше 600 людей з селища та довколишніх сіл. На жаль, останній сезон цукроваріння у Бродецькому був у 2011 році.

Було б все добре донині, якби «донецькі» не поклали око на подільську цукроварню при президентові Януковичу. А так, територія площею 100 га, панські склади, величезний транспортний цех, потужна техніка (крани, КрАЗи, МАЗи,), бурякопункт, бочки з патокою, мазутні ємності, приміщення заводу, до якого підведена залізниця для вивозу продукції, — виявилися дуже ласими для заїжджих власників, які за останні роки частенько змінювалися.

– ВАТ незрозуміло як у 2011 році, при Януковичі, перейшов у Мар’янку в «Укрпромзбут» Донецької області, хоч акції були зовсім в іншої людини, — діляться люди. — Тепер належить фірмі «Мегамет». Виробництво вони не відновлюють, а тільки хочуть порізати на метал. Вони б вже давно все повивозили, тільки ми ровами обкопали територію і не дозволяємо цього зробити.

З жовтня 2014 року громада стала на захист цукрозаводу, обрала народного директора й виставила власну цілодобову охорону на підприємстві. Усю зиму чергували, обходячи вдень і вночі територію.

– Зброя наша — палиці і мобільні телефони, — діляться мешканці. — Як тільки на заводі чути шум болгарок, гуркіт, брязкіт — значить, чергові терміново телефонують народному директору та усім, кого наберуть. Ми всі збігаємося і рятуємо завод. Було таке, що затримували бажаючих вивезти мотори, видирали з рук деталі й несли назад на склад.

Громада поставила перед собою основне завдання — зберегти завод. Адже в Україні наголошують на децентралізації влади, а як їхній селищанській громаді з майже 3-тисячним населенням розвиватися самостійно, якщо «чужинці» поріжуть і розкрадуть підприємство, на якому працювали 3-5 їхніх поколінь, батьків, дідів?

Минулого тижня мешканці селища Бродецького змушені були перекрити міжнародну трасу Вінниця-Житомир-Москва, яка тягнеться повз територію заводу. Сталося це після того, як Козятинський суд ухвалив рішення: призупинити порізку заводу, накласти арешт на майно й знайти порозуміння між власниками і людьми. Але власники почали діяти на власний розсуд. Робітники кажуть, що так чинять тільки бандити, бо обчистили контору, всі комп'ютери позабирали, з їдальні покрали ложки, каструлі, прихопили навіть вогнегасники, на складах забрали запчастини. Й коли на цукрозаводі після рішення суду почався стукіт і грюкіт, люди впевнені, що це розпочалася порізка устаткування, й перекрили трасу. У конфлікт втрутилися усі органи влади — району та області. Після дуже важких перемовин вдалося відстояти завод.

– Ми вдячні усім, хто на боці громади, — кажуть люди. — Звертаємося до Президента України, щоб допоміг нам з гідним власником цукрового заводу, бо «донецькі» самі не запускають виробництво й іншим не дають, а нам працювати ніде. На заробітки їздимо на інші цукрозаводи у Київську область. Нас підтримують голови господарств із Глухівців, Комсомольського, Жежелева, Вовчинців, Катеринівки, Радівки, Черепашинець та багатьох інших сіл сусіднього Калинівського району та Житомирської області. Відколи наш завод стоїть, то цукрові буряки їм доводиться возити за 100 км у Київську область, а за нинішніх цін на пальне в результаті цукор коштуватиме утридорога. Наш завод ще й економний: може працювати як на газу, так і на мазуті. От тільки господаря путнього немає.

Коментар першого заступника голови облдержадміністрації Андрія Гижка:

– Цей завод зі столітньою історією дуже важливий для Козятинського району, селища. Ми пропонуємо власнику надати чіткий план реконструкції підприємства, тобто публічно пояснити — що саме там буде створено, яке виробництво. Просто так порізати завод ми не дамо.

Люди, зі свого боку, ставлять ультиматум: не запрацює завод — будуть перекривати трасу, щоб їх почули.