«Знущання керівника довели мою дочку до лікарні, а недбальство медиків звело в могилу», — стверджує вінницький пенсіонер

До редакції звернувся інвалід І групи, ліквідатор аварії на ЧАЕС Юрій Личков. Пенсіонер стверджує, що неприпустима поведінка начальника призвела до погіршення стану здоров'я його дочки, а лікарі звели її в домовину. Чоловік захотів донести до читачів своє звернення, яке ми публікуємо.

«Моя дочка Світлана Личкова мала дві вищі освіти. Вона 30 років пропрацювала у Вінницькому центрі ПТО технологій та дизайну на посаді майстра-швачки. 2 роки тому її підвищили — стала старшим майстром. Все почалось, коли новим директором призначили Василя Дороша, він ще викладає у торгово-економічному і має бізнес у місті. Новий директор одразу почав набирати в штат своїх людей. Близько десятка жінок пліткувало про мою дочку, зводили на неї наклепи, робили її життя нестерпним. Директор постійно на неї кричав, обзивав нецензурними словами. Не соромився робити це при співробітниках та учнях. 23 грудня 2014 року у неї різко погіршився стан здоров'я.

Сімейний лікар порадив лягати в стаціонар лікарні. Поки моя дочка лікувалась, з подачі директора працівники зайшли в її кабінет, звідти зникли гроші, а вся документація була знищена. Коли вона повернулась на роботу, то поскаржилась на те, що в кабінеті, поки її не було, хтось влаштував розгром. Реакція директора була такою: «Самі розбирайтесь. Ти сама в цьому винна. Більше до мене через це не звертайся». Моя дочка отримала ІІ групу інвалідності. Дорош вимагав у неї писати заяву на звільнення, бо не хотів платити лікарняні. Вона 5 разів потрапляла в лікарню, і щоразу ставили новий діагноз. Прописали препарат, але не сказали, що його не можна приймати з іншими ліками. В дочки були набряки кінцівок. Їй ставало тільки гірше, врешті вона померла... 1 липня я поховав свою дочку. Дорош не допомагав ні під час лікування, ні з організацією похорону. Лікарі написали, що причина смерті — тромб, який пішов у серце. Але у відділенні хірургії судин лікарні ім. Пирогова мені сказали, що це неправда, адже вони поставили моїй дочці фільтр, який унеможливив появу тромбів».

– Ніякої нецензурної лексики я до неї не вживав, — запевняє Василь Дорош. — Це зможе підтвердити будь-хто з працівників. Навіть на підвищених тонах не говорив. Про те, що оформила групу інвалідності, я дізнався лише після її смерті. Коли вона хворіла, неодноразово цікавився станом її здоров'я. Під час її перебування в лікарні в нас виникала потреба зайти в кабінет, робили це виключно заради того, щоб взяти документи, які були потрібні для роботи. Заходили лиш в складі комісії. Перед тим як заходити - зв'язувалися з нею телефоном, питали дозволу. Син привозив ключі з дому. Це при тому, що, згідно з розпорядженням по навчальному закладу, ключі потрібно здавати черговому. Коли вона була в лікарні, колектив кілька разів збирав для неї гроші, я додавав до зібраної суми свої. Виписували і премії, і лікарняні. А на поховання ми зібрали 4400 гривень. Я був на панахиді, попрощався зі Світланою.

– Ми розуміємо горе батька, співчуваємо і не ображаємось на його слова, — коментує ситуацію заступник головного лікаря з медичних питань Лариса Чорна. — Світлана лікувалась у нас 5 разів, а ще раз чи двічі в лікарні ім. Пирогова. 4 рази її рятували, і батько нам дякував, але цього разу не змогли, на жаль, ми не всесильні. Йому важко змиритися з втратою, і він шукає винних. Щодо тромбів, то їх чітко видно на УЗД. Ця хвороба дуже небезпечна, загроза померти існує щомиті. Варто відзначити, що її мати померла від цієї ж хвороби. Пацієнтку лікували найсучаснішими і дуже дорогими препаратами. Іншим вони допомагали, але в неї була надто низька чутливість до ліків.

Цей випадок проаналізувала клінічно-експертна комісія. До її складу, окрім наших лікарів, входили представники ВНМУ та лікарні ім. Пирогова, в тому числі троє професорів, які погодилися з висновком. Зараз ми ретельно перевіряємо усі етапи лікування, якщо виявимо недоліки в роботі когось із персоналу — вони будуть покарані.