Всеволод Саленко, син вінничанина-петлюрівця, став гордістю нації в Америці

Його батько Сергій Саленко народився у Вінниці у багатодітній родині. Коли проголосили вільну Україну, відразу перейшов на бік УНР і воював під прапорами Петлюри. У 1920 році, після поразки у боротьбі з більшовиками, разом з іншими старшинами армії Петлюри опинився у вимушеній еміграції у Польщі. Там у 1921 році у молодого вінницького подружжя Сергія і Софії Саленків народився син Всеволод. З родичами із Вінниці їх доля розвела. Рідний дядько Всеволода, який залишився на Вінниччині, так боявся переслідувань за брата-петлюрівця, що навіть змінив прізвище – з Саленко на Саленков.

Сьогодні Всеволод Саленко - американець за паспортом, українець за походженням. Про його шлях від простого робітника до успішного бізнесмена, президента Української Кредитівки в США, не раз писали американські та українські видання.

...Ні його батькам, ні йому не випало в житті протореного шляху. У польському селищі серед чистого поля стояли огорожені колючим дротом залишки бараків колишнього табору для військовополонених Першої світової війни. В ньому поселили інтернованих вояків УПА з сім’ями. Пересуватися вільно можна було тільки у певній зоні, суворо заборонялось інтернованим являтись на сході Польщі, поблизу кордонів з СРСР. На роботу поселенців не приймали. У таборі була загальна кухня, де інтерновані отримували двічі на день гарячу їжу і бідний сухий пайок. Недоїдали, виживати в таких умовах було складно. Люди хворіли, багатьох скосив туберкульоз.

Софія Саленко купувала чорний сатин і малювала на ньому барвисті картини з квітами і птахами.Картини подобалися, і поляки їх швидко розкуповували. А Сергій брав у знайомих художників ікони і продавав їх, подорожуючи велосипедом. Тим і жили.

В Польщі малий Всеволод спілкувався трьома мовами — польською, українською і російською. Всі інтерновані вірили у незалежність України і мріяли повернутися додому. Тому підтримували український дух у громаді, виховували дітей на всьому українському. Батьки все зробили для того, щоб діти виростали патріотами, — у селищі була українська школа, театр, православна церква. Діти гордились своїм українським походженням. Пошану до України брали з собою у світи...

Коли гітлерівці напали на Польщу, польські землі стали німецькою територією. Запанувала державна німецька мова. Всеволод її вивчив. Згодом у Мюнхені закінчив Мадрідський мовний інститут. Викладав у гімназії англійську студентам. І поїхав в Америку всього з $10 в кишені.

Працював двірником, потім робочим на фабриці, де власником був німець. З дружиною Лідою і мамою (батько помер ще у Мюнхені) знайшли квартиру, але там бувало так холодно, що ковдра примерзала до стіни. Всеволод знав п’ять мов, постійно намагався самоствердитись, досягти успіху. Закінчив курси конструктора-кресляра, влаштувався у фірму. Та вона банкрутувала, і чоловік зразу знайшов роботу електромеханіка. Довгі роки там працював. В 1970-му фірма переїхала у Флориду, робітників скоротили з виплатою за півроку.

За цю виплату і накопичені раніше гроші Саленко відкрив власну фірму з продажу побутової техніки, пізніше мав власну фабрику з виготовлення медапаратури, яку продав у 1986 році. З 1978 по 2005 роки своє життя присвятив праці в Український Кредитівці. Ці фінустанови в США виплачують дещо більші відсотки на депозити, ніж у більшості американських банків. Працюючи керівником Кредитівки, Саленко зумів збільшити оборотні кошти від $3,5 млн до $110 млн. До 2014 року він - незмінний член Ради Директорів. З 2001-го і досьогодні Всеволод Саленко на громадських засадах працює головою Парафіяльної Управи Кафедри Святого Володимира у Нью-Йорку.

Його ім’я у 2005 році внесено до Національної книги пошани “NationalRegister’sWho’sWhoinExecutivesandProfessionails” як одного з визначних керівників у своїй справі, який є гордістю нації. Про себе пан Всеволод каже, що завжди ідентифікує себе з Україною і є американцем українського походження. Так само виховав свого сина Ярослава, онучку Олександру і онука Ярослава.

Ірина ЗОНОВА