У Хмільнику жили трипільці. Шість тисяч років тому тут вже було поселення

Місяць на історичній Замковій горі у Хмільнику працювала група науковців, котрі проводили археологічні розкопки. Що ж унікального вдалося «розкопати» представникам Інституту археології Національної академії наук України у курортному містечку — в ексклюзивному інтерв’ю нам розповіла керівник експедиції і старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Лариса Виноградська.

– Замкова гора – це нині комплекс із палацом графа Ксідо та Кутовою вежею. Що було побудовано на цьому місці раніше? Що унікального знайшли ви на цій території?

– У 1534 році польським магнатом був побудований палац із 4-ма восьмикутними вежами, між якими були стіни. Якого плану вони були — ніхто не знає. Та відомо, що звідси пішли і підземні приміщення, можливо, колись це були порохові склади. Ми їх дослідили і накреслили плани. Там зустрічається 5 періодів, про які свідчить наявність абсолютно різної цегли. І один із них ми відносимо до турецьких періодів, але це найпізніший період, кінець 17-го століття. Також зустрічається цегла, характерна для польсько-литовського періоду. Підвали зберігають усі періоди перебудов.

– З 4 веж на території гори збереглась лише одна. Чи вдалось вам дізнатися, де були інші 3 вежі? Чи залишилось щось від них?

– Ми відкрили фрагмент стіни вежі, яка була завалена у 16 столітті. Це стіна, і до неї ведуть якісь приміщення. Матеріали здебільшого — пізнє середньовіччя, але знизу біля вежі є прохід, від якого скрізь іде Давня Русь, 12-15 століття. На цьому місці, у траншеї товщиною майже півтора метра, ми знайшли фрагменти, що належать давньоруському населенню. І можемо припускати, що колись тут було давньоруське містечко. Але до цього, за нашими дослідженнями, 6 тисяч років тому на цьому ж місці було поселення трипільське.

– Які старовинні предмети вам вдалося знайти під час розкопок?

– У більшості випадків це кераміка, типова для різних періодів. Знайшли також бронзовий гудзик з петелькою в одній із траншей. Ця річ характерна для княжих дружинників. За попередніми висновками, його можна віднести до давньоруського періоду, можливо, раннього 11 століття, але ми ще повинні перевіряти це, проводити хронології.

– Хмільничани, особливо старожили, часто переповідають легенди про загадкові підземні ходи. Чи досліджувала їх ваша група?

– Біля пам’ятника загиблим воїнам у центрі міста є провалля, і ми спустилися туди разом зі спелеологом, кандидатом історичних наук Павлом Нечитайлом. Там виявилось три дуже цікаві приміщення, які датуються приблизно серединою вісімнадцятого століття. Розміри двох приміщень 16 квадратних метрів, інше одне має 15 квадратних метрів. Вони були завалені землею. Якщо наступного року ми будемо продовжувати проводити розкопки, винесемо землю і перевіримо, чи є далі ходи і куди вони ведуть, можливо, з’єднується з іншими підземними ходами. Я запропонувала керівництву міста більше відкрити ці печери і накрити товстим склом, як це зроблено на центральних площах у містах Європи. Це скло, по якому можна ходити, під ним навіть ставлять муляжі, кераміку, і туристам легше зрозуміти, як жили тут люди раніше.

– Ви маєте намір продовжувати розкопки наступного року? Що плануєте ще дослідити?

– Місцева влада планує робити реставрацію палацу графа Ксідо, тому ми хочемо знайти й показати стіни веж, щоб їх бачили туристи, адже всі думають, що унікальний лише палац, але й крім нього є багато цікавих моментів, про які мають знати й місцеві жителі, і туристи. Має бути інформація на табло і можливість для людей усе побачити на власні очі, спуститися у підземні приміщення. У всіх маленьких містах туризм – це основна річ, яка виносить на поверхню історію міста.