Батько і син з перших днів воюють в «Айдарі»

У батальйон потрапили одразу з Майдану, щоб повернути Україні рідні Горлівку, Донбас і Крим

Ми продовжуємо дискусію навколо ситуації в «Айдарі» та його комбата, нардепа з Вінниці Сергія Мельничука, проти якого порушена кримінальна справа. У попередніх номерах виступив його опонент – Олександр Царенко з Могилева-Подільського. Сьогодні своїми думками діляться Андрій та Ярослав Алексєєви, бійці «Айдару», що лікуються у Вінниці.

Нашому кореспонденту вони розповіли не лише про особисті втрати та успіхи, але й про життя легендарного «Айдара», який донині утримує позиції в Луганській області.

– «Айдар» був сформований як батальйон територіальної оборони Луганської області для проведення парламентських та президентських виборів. Але коли там почалися серйозні заворушення, прийняли основний бій і досі воюємо за кожен клаптик Луганщини. Досі ходять легенди, як «Айдар» відвоював Щастя, але це містечко серед ночі взяли лише 11 наших бійців, решта підтягнулися вже під ранок, —починає розмову старший айдарівець Андрій Алексєєв з позивним Старий.

– Спочатку батько поїхав в «Айдар», а потім я до нього приєднався, хоча тато був категорично проти, навіть просив волонтерів, щоб мене не привозили. Але я через знайомих таки приїхав, хотілося не лише поруч з батьком бути, але й внести свій вклад у захист країни. Тепер разом воюємо у групі «чорних», — розповідає 19-річний Ярослав Алексєєв, син Старого.

0_d93189dcf392b6abb1eb57634e49ec21.jpg

– На бойові завдання теж разом їздите?

– Намагаюся його не брати, залишав днювальним на базі, але, бувало, їздили разом.

– Ви формували кістяк «Айдара», добре знаєте комбата з Вінниці Сергія Мельничука, розкажіть про нього, адже зараз багато звинувачень посипалося на його адресу...

– Справи проти Мельничука були сфабриковані ще в травні минулого року, про це було відомо одразу, а випливли вони, коли він пішов у політику і почав мутити воду деяким олігархам.

– А чому «Айдар» розколовся, де взялися мародери, п’яниці та наркомани у ваших рядах?

– Розкол «Айдара» йшов з боку Лихоліта – помічника Мельничука, з восьмої «афганської» сотні. Потім до нього приїхав Пташник. Його, як офіцера, висунули на виконуючого обов’язки комбата. На передовій не підтримали таке рішення, вважали, що це не та людина, яка б командувала добровольчим батальйоном. Так у січні була створена ще одна військова частина 2950, її теж назвали «Айдар», хоча ми були проти. Пташник через Міноборони перевів багатьох контрактників у свою частину.

– А скільки в батальйоні неоформлених людей?

– Як в яких підрозділах, точно не можу сказати. У нас з сином не було документів, мої на Майдані у Будинку профспілок згоріли, а його – вдома у Горлівці залишилися, тому ми не оформлялися.

– Хто у Половинкиному дислокувався?

– База у Половинкиному планувалася як тренувальний табір, але поки бойова частина батальйону воювала у Щасті, ці обрали свого батю, сформували свої підрозділи. Там були «ікси», які займалися мародерством, навіть на своїх полювали. Так звана «золота сотня» — це теж вихідці з Половинкиного. І мородери звідти. Один з них у Вінниці розпинався, що великий герой. А насправді ми його взяли з краденими із церкви іконами, які він відмовлявся повертати, бо начебто це трофей...

– А полонених тримали у Щасті чи у Половинкиному?

– Коли під час бою брали полонених, здавали їх в СБУ, за ними виїжджали або харківські, або київські правоохоронці. У підвалах вони сиділи, поки за ними не приїдуть. Місцевих ніколи не зачіпали, навпаки, ще намагалися підтримати, харчі свої віддавали.

– А правда, що знущалися і катували полонених?

– Що значить знущалися? А вони з нашими як поводяться? Моєму товаришу по лікоть відрубали руку, бо у нього тату було у вигляді українського герба, — обурюється Ярослав. — Нашим хлопцям, вибачте за відвертість, яйця відрізали… То кілька стусанів, які сепари отримували під час допиту, це ще дуже поблажливе ставлення.

— А айдарівців у полоні багато?

– Точною цифри не назву, але робота ведеться. Міняємо їхніх на своїх, правда, операції, які організовує СБУ, часто зриваються. Знаю, родичі часто передають через СБУшників як посередників «відкупні». Куди ці кошти йдуть, можу лише здогадуватися. Але у більшості випадків сепари міняють полонених без матеріальної винагороди. Або, буває, що гроші віддали, а полоненого не повертають…

– А зброя яка в батальйоні – трофейна чи з Міноборони?

– Різна. Зброю відбирали у бойовиків, російських найманців та сепаратистів. Але й міністерство щось видавало, адже «Айдар» з самого початку підпорядковувався Міноборони. Коли вже мали вдосталь трофейної зброї, здобутої в боях, іншу здали, щоб нас за неї не «щемили». Мельничука зараз звинувачують, що у нього під час ревізії більше тисячі стволів недорахувалися, але у нас стільки автоматів ніколи не було. До травня цього року у нас по списку 1200 чоловік рахувалося в «Айдарі», і далеко не кожен отримував зброю. Це питання підняли, коли ми відмовили Пташнику переоблік у нашій частині робити, той хотів нашу зброю і техніку до себе забрати.

– Але ж військової частини 0624 за документами вже не існувало, можливо, тому потрібно було усе майно передати на в/ч 2950?

– Це все маячня. Наша частина не розформована, печатка ніде не губилася. Ми у Щасті обрали свого комбата – зампотеха Сергія, йому всі довіряли, бо знали з першого дня. А підпорядковуємося досі лише Мельничуку.

– А фінансується батальйон звідки?

– Волонтери. Ніякого спонсора-олігарха в «Айдарі» немає і не було.

– А яка ваша думка про Надю Савченко?

– Вона приєдналася до нас пізніше, коли покинула Збройні сили. Спочатку була у групі Стріли. Коли почалася операція на Металісті, вона верхи на БТРі погналася туди. Її визволяти кинулася сестра Віра, яка якраз приїхала провідати Надю. Сашко Лисий скочив за нею у джип. Потім ми від нього дізналися, що четверо наших потрапили у полон, їх кинули у військкомат Луганська. Тримали в «одиночках», на допити теж водили по одному. Нашого механіка Полтаву там закололи, як свиню. Коли ми забрали його тіло, нарахували близько тридцяти колотих ран… Наш Саня-електрик переодягнувся у санітара ЛНР і через усі блокпости проскочив у їхнє лігво, та йому вдалося забрати лише «двохсотих». Під час бою під Металістом ми накосили багато їхніх людей, з тих пір вони й почали боятися «Айдара».

– Розповідають, що в «Айдарі» бувають випадки, коли свої свого ж «мочать». Кажуть, так вбили Васю Гуцула?

– Наскільки мені відомо, Вася Гуцул загинув в автокатастрофі, коли їхав у бік Харкова зустрічати людей. Він був справжнім героєм, на усі бойові завдання з нами ходив.

– Розкажіть про себе: чим займалися до війни, як опинилися Вінниці?

– У мене вища освіта, але останнім часом я працював адміністратором у великому магазині. Син – поваром у ресторані. У вінницький госпіталь мене відправили після поранення. Біля Щастя, як завжди, лупили з великокаліберної зброї, осколок потрапив мені в поперек. Добре, що органи не зачепило. Син зі мною приїхав у госпіталь. Світлана Бевз – вінничанка з «Айдара» — допомогла поселитися в гуртожитку. Хотілося б тут вкоренитися, але час повертатися назад у Щастя.

– А ваша мама у Горлівці залишилася?

– Не знаю. Я до 17 років навчався в інтернаті. Потім мене тато забрав і ми вже разом жили, їздили працювати у Київ, — каже Ярослав. – У Горлівці залишилися наші друзі. Їх звідти не відпускають, особливо чоловіків. Вони там як рабсила, їх змушують трупи по вулицях збирати, траншеї рити… У рідному місті вже сім чи вісім мерів змінилося, кожен свої порядки запроваджує. Там вже рублі ходять, хоча бюджетники ще в Артемівськ їздять гривні знімати.

– А з чого ви живете, зарплату отримуєте?

– Ми ж не за гроші пішли свою державу захищати. Живемо завдяки волонтерам. Вінницькі «бджілки» подарували берці – це перше моє нове взуття. Колись, як все буде добре, відновлю свої документи і, можливо, навіть статус учасника бойових дій дадуть. А поки що не час про це думати. Є сили і здоров’я — потрібно боротися з окупантом, інакше нам ніколи не бачити нашої Горлівки, — оптимістично налаштований Ярослав.

Спілкувалася Людмила ПОЛІЩУК

Фото Сергія ХІМІЧА

33kanal
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
60 просмотров в октябре
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Происшествия
Жители села Уланов, неподалеку от которого произошла катастрофа, смогли сфотографировать место трагедии. На снимке можно увидеть столб дыма от пожара, разгоревшегося после крушения самолета. Информация о жертвах среди местного населения или разрушениях на земле пока отсутствует. Фото: Vezha
Происшествия
В Украине на ученяих погибли украинский и американский военные Украинский военнослужащий и военнослужащий национальной гвардии США погибли из-за падения истребителя Су-27 в Винницкой области. Об этом сообщили в пресс-службе Генерального штаба ВСУ. «В результате поисковой операции обнаружено два тела погибших. Один из них - военнослужащий Вооруженных сил Украины, второй - военный нацгвардии США», - говорится в сообщении. Причина падения самолета на данный м...
Происшествия
Как сообщают собственные источники Украинской вооруженного портала при международных учений "Чистое небо - 2018" потерпел крушение украинский истребитель Су-27 УБ. Произошло событие недалеко от населенного пункта Хмельник Винницкой области. Судьба летчиков сейчас не известна. Информация о жертвах  на данный уточняется. ОБНОВЛЕНИЕ 17:43 Потерпел крушение истребитель Су-27УБ с бортовым номером 70 Серийный номер: 96310424040 ОБНОВЛЕНИЕ 17:40 Информацию подтве...
Происшествия
В селе Пагурцы Хмельницкого района Винницкой области, упал самолет. Сейчас на месте происшествия работают спасатели.Как сообщили NaПариже собственные источники, имеющие отношение к подобным инцидентам, от местных жителей поступила информация о том, что упал самолет. Трагедия произошла после 16 часов.«Это военный самолет из Староконстантиновского аэродрома. Сейчас бойцы ГСЧС тушат пожар на месте происшествия », - сообщили в соответствующем органе. Подробнос...
Общество
В общеобразовательной школе в селе Лука-Мелешковская Винницкого района открыли мемориальную доску герою АТО Богдану Коломийцу. Парень был призван на военную службу 28 ноября 2016. Боец служил по контракту в ВСУ почти два года. А 22 мая Богдан, которому только исполнилось 23 года, погиб в бою.Почтить память погибшего во время открытия мемориала пришли родные, друзья, военные собратья героя, односельчане и представители власти. Доску на фасаде школы, которую...
Происшествия
16 октября в 15:01 в Службу спасения областного центра поступило сообщение о пожаре на ул. Николая Оводова.На место происшествия были направлены подразделения четырех государственных пожарно-спасательных частей города.По прибытию было установлено, что горит крыша дома, который используется под офисные помещения. Площадь пожара около 250 кв. м. Пожар локализован в 15:38, а ликвидирован в 16:01.К ликвидации пожара от ГСЧС привлекалось 24 человека личного сос...
Происшествия
16 октября, около 16:30, в Виннице произошло дорожно-транспортное происшествие с участием трамвая и служебного автомобиля патрульной полиции.На перекрестке улиц 600-летия и Хмельницкого шоссе трамвай въехал в полицейский автомобиль Prius.Фото с места события опубликовали в соцсетях. По словам очевидцев, в ДТП пострадала пассажирка патрульной машины. На место происшествия вызвали скорую помощь.Пресс-секретарь патрульной полиции в Винницкой области Татьяна П...
Происшествия
Спасатели почти час пытаются потушить задымление, которое идет с крыши дома №50 по улице Николая Оводова. Дым "заполонил" часть центра города. На месте работают несколько бригад сотрудников ГСЧС. Дым прохожие увидели после 15 часов 16 октября.Задымление охватило здание, которое занимало отделение «Вектор банка». На фасаде, внутренних помещениях и крыше проводятся ремонтные работы. По предварительной информации, именно они и вызвали задымление.Визуально вид...
Происшествия
Сегодня, 16 октября, в центре Винницы произошел пожар. Загорелось офисное помещение. На месте работают спасатели. Загорелся дом по адресу Николая Оводова 50. Дополнено