Вінницьки депутати хочуть закрити соколівський інтернат

Що робити із колишньою школою-інтернат у Соколівці, яка ще до кінця серпня офіційно працює, - вирішує керівництво Вінницької області. На черговій нараді, яка відбулась 17 серпня, під керівництвом голови Вінницької обласної ради Сергія Свитка, розглядалось кілька варіантів долі приміщення Соколівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Крижопільського району, яке, до слова є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Нагадаємо, що 24 червня цього року на засіданні чергової 38-ї сесії Вінницької обласної Ради було ухвалено рішення (№908) «Про припинення шляхом ліквідації Соколівської спеціальної загальноосвітньої школи–нтернату Крижопільського району Вінницької обласної Ради», яка перебуває в комунальній власності територіальних громад Вінницької області.

Один із перших варіантів, який підтримує заступник голови обласної Ради Наталія Солейко - пристосувати приміщення до санаторного-лікарняного закладу, зробити ремонт і перевести туди юридично і фактично інший комунальний дитячий протитуберкульозний лікарняний заклад. Два яких, а це у санаторії у Кашпіровці Козятинського району і Маньківці Барскього, у департаменті охорони здоров’я і курортів Вінницької облдержадміністрації попередньо вирішили скоротити. Основна причина, як пояснює директор дпартаменту охорони здоров’я і курортів Вінницької облдержадміністрації Тетяна Бабій, «не виконують план», основна наповнюваність їх дітьми лише влітку. 

«Для переїзду медичного закладу у Соколівку трохи гірші умови. Я не знаю, на скільки це раціонально, бо якщо порахувати лише відстань, від Вінниці до Соколоівки, це близько 140 кілометрів, із відстанню до Маньківки чи Кашпіровки, то вони значно відрізняються, - пояснює Тетяна Бабій. – До Маньківки і Кашпіровки відповідно ходять шість і десять рейсових автобусів, а через Сокололівку – один, прчому вартість квитка більше 100 гривень. Нам важко буде забезпечити доїзд людей і дітей у ці установи. Якщо говорити про основну споруду, то ті наші приміщення – пристосовані у них стоїть фізіотерапевтичне обладнання. У Сокільці – перекриття будівлі дерев’яне, шиферне покриття потребує заміни, щодо каналізаційної системи, то  є лише два туалети на першому поверсі. Душових і гарячої води немає, вони тільки у бойлерах, що на харчоблоці. Лазня має вхід з двору. Спальні кімнати розміщують 8-12 ліжок з високими стелями. Усі стіни – дранка. Для встановлення фізіотерапевтичної апаратури – технічної можливості немає». 

До того ж у Кашпіровці і у Маньківці працює 118 людей-персоналу, з яких четверо – лікарі і 19 – середній медичний персонал. Тож Тетяна Бабій захищає інтереси медпрацівників і пропонує віддати приміщення у Соколівці під школу, яка об’єднає дві місцевих, де відповідно навчається 60 і 90 дітей.

«Тобто нам треба буде усіх їх звільнити і набрати повністю новий персонал у Соколівку. Якщо ви думаєте, що легко, знайти людину, яка б могла працювати у там , то не так. Село депресивне, завод ледве жевріє. Немає розвиненої інфраструктури, куди б ми хоч чимось могли зацікавити персонал. При потребі  - дев’ять лікарів – це неможливо, - продовжує Тетяна Бабій. - Мені здається, що краще було б віддати приміщення під загальноосвітню школу».

Наталя Солейко аргументує, що у Соколівці за технічним станом набагато краще приміщення: «Мені здається, аби ми відкрили санаторій у Соколівці, то значно покращилось би умови перебування цих дітей у санаторних закладах. Цій будівлі більше 150 років. Вона у чудовому стані. Там достатня кількість приміщень і усі допоміжні приміщення є: школа, пральня, чудовий харчоблок, їдальня, душові кімнати. Є можливість зробити вхід не знадвору. Там велика територія, чудовий фруктовий садок. Для опалення приміщення протягом року використовуються всього 200 тисяч гривень – це дуже невеликі гроші. Проблеми у технічному чи молодшому медичному персоналу – немає, бо можуть працювати місцеві жителі.  Аз медичних коледжів , випускників, можна було б направити на перше робоче місце. Було б гарним стимулом, якби лікарям запропонували у першу чергу – житло. Не правильно виходить – нове ми не можемо побудувати, бо немає коштів, а старе закривається, бо немає певної кількості людей і ми щороку будемо вкладати кошти у ремонти у Маньківку і Кашпіровку».

А кошти там чималі, як говорить заступник начальника з питань комунальної власності Управління спільної комунальної власності територіальних громад  Вінницької області Василь Волощук, набагато краще вкласти кошти у ремонт Соколівської колишньої школи ніж постійно ремонтувати приміщення Кашпіровці і Маньківці.  

«Будівля знаходиться у набагато кращому стані ніж санаторії у Кашпіровці і Маньківці. Але для перепланування, для того, щоб поставити умивальники… треба кошти. Проте це набагато менше ніж щороку вкладати кошти у ремонт будівель двох санаторіїв. Будівлі знаходять у незадовільному стані. У Соколоівці технічний  та інженерний стани кращі, та й витрати котельні у 200 тисяч гривень на рік -  дуже малий показник», - говорить він.

Що стосується правової бази,то є процедура при якій діяльність юридичної особи припиняється шляхом приєднання до іншої. Тобто, для прикладу у Маньківках ліквідувати санаторій і приєдната його до Кашпіровки, який змінить статус і місце розташування – переїде до Соколівки. 

«Якщо департамент охорони здоров’я погодиться, то ми готові підставити плете і провести таку роботу, - погоджує Василь Волощук. - Можна пристосувати і зробити ремонт – це не обов’язково капітальний ремонт. Але поки будемо вирішувати, що робити з приміщенням, то втратимо те, що збереглось. А збережено воно завдяки тому, що, треба подякувати, тим людям, які працювали у школі-інтернаті. Приміщення збереглось завдяки тому, що функціонував заклад».

Проблему із перевезенням людей, за словами Василя Волощука, теж можна вирішити: мати свій власний автобус, взяти в оренду чи звернутись до райдержадміністрації про допомогу. Та поки чиновники вирішують кого «поселити» у Соколівський пам’ятник архітектури – медиків чи освітян,  дві найближчі школи у Соколівці, які за одним із варіантів можуть переїхати у єдине приміщення, готуються до першого вересня. 

Врешті-решт, освітянам доручили підготувати свої пропозиції. Це у той час, коли Сокілецьку школу-інтернат і так скоротили, через те, що у ній навчалось 38 дітей. І перший заступник директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації Олена Чорна доповідала, що основна причина цьому те, що батьки дітей віддають на навчання у звичайні загальноосвітні заклади, бо попри закони «Про інклюзивну освіту», батьки не хочуть, щоб їх діти отримували документи із спец закладів. Тим часом у Сорілецькому колишньому інтернаті за штатом лишаються директор, бухгалтер і сторожі. А щоб «переселити» дітей з двох шкіл до одного приміщення – теж треба рішення сесії обласної ради, причому прийняте до першого вересня.