• Головна
  • Діда, який розчленував дружину, закрили в психлікарні. Але він - на волі
12:47, 19 серпня 2015 р.

Діда, який розчленував дружину, закрили в психлікарні. Але він - на волі

«Іх бін больной»? У психлікарні з посиленим режимом нагляду мали тримати діда, який убив дружину, розчленував тіло і закопав в сараї під хатою. Але не минуло й року після вироку, а убивця вже на свободі. Він живе в звичайній лікарні, як на квартирі

- Я в психлікарні сидів за гратами, - каже 89-річний пацієнт Писарівської лікарні Іван Ткачук, якого торік засудили до безстрокового примусового лікування, а цього року відпустили додому. - Суд звільнив мене. Син зразу по вінницьких лікарнях возив, а потім договорився тут мене поселити. Я в лікарні на квартирі - і днюю, і ночую. Син за все заплатив. Постіль з дому привіз. Живу один в палаті, як штурпак...
 



- Хворієте? – питаємо в діда, що мав би бути ізольований від суспільства після скроєного злочину, а став пацієнтом звичайної сільської лікарні - в селі Писарівка Вінницького району.    

- Я й не болів нічим. Тоді просто дур була, - каже він про вбивство дружини. - Щось дурне зайшло в голову, і я взяв сокиру. Налякати жінку хотів, щоб мене не труїли. Вона і її дочка з онукою сім років труїли мене. Було таке, що вийшов надвір і не знаю, куди йти…      

- О, зараз буде казки розказувати, – спершу слухали в стороні працівниці амбулаторії, а потім махнули рукою і пішли, бо вже знають кримінальну історію свого пацієнта.

Писала про неї й RIA. Дід розчленував вбиту дружину на шматки і закопав у підвалі. З’ясувалося це майже через три місяці пошуків 73-річної Віри Ткачук, як безвісти зниклої.
 
Старий і неосудний
Під час слідства Іван Ткачук спочатку був під домашнім арештом, а потім його визнали психічно хворим і помістили в закрите відділення обласної психіатричної лікарні №2, що в Березино на Барському шосе. Звідти його мали після вироку перевести в Дніпропетровську психлікарню для злочинців. Але в травні діда побачили люди в Писарівці, потім і в його рідному селі – сусідніх Сокиринцях.

- З нього ж такого душевно хворого зробили, невже так швидко вилікували? – дивуються люди.

До сокиринецької хати від лікарні – п'ятнадцять хвилин ходи. І дід, як розповідають місцеві, долає цей шлях кілька разів на день, опираючись на палицю. Але в хаті, де він жив, а потім убив, тепер інші мешканці. Це родичі покійниці - дочка, онука й правнука-школярка. 



Свій будинок Іван Ткачук 17 років тому передав по дарчій новій дружині Вірі. Вона остерігалася продавали свою хату в селі Старі Прилуки Липовецького району після одруження тут. Боялася, щоб сини діда не виставила її потім надвір. Але все ж продала. Пізніше продали своє житло в Могилеві-Подільському і її дочка з онукою та переїхали в Сокиринці допомагати бабі й діду з садом та городом.  

- Вони приїжджали до нас в Могилів і просили переїхати сюди їм допомагати, - говорить дочка убитої Катерина Бондар. - Ми півроку тут пожили, а потім на діда щось найшло, і він почав у мами вимагати, щоб вона мене виписала: «в мене дім заберуть, мене мають отруїти, випиши Катю звідси»… Ми потім на квартирі жили у Вінниці і тільки, коли просили картоплю посадити чи викопати, приїжджали.
 
Налякав людей
- Вийшло так, що з його ініціативи ми продали свій будинок і залишилися без нічого, - говорить онука Віри Ткачук Надія Кошлай. - Зараз ця хата – наше єдине житло. Але справа не в ній. Чому звільнили діда!? Мені страшно за дочку. Хто його знає, що від нього можна чекати. Може її вдарити чи ще що зробити, бо ми, як він каже, в його хаті живемо.



Минулої п’ятниці 31-річна Надія (на фото справа) вже оборонялася від старого. Каже, прийшов під хату і погрожував розправою. Жінка наробила галасу, викликали міліцію, і дід утік. 

- Він придурюється нещасним дідком, а здоров’я має крепке, - говорить Надія Кошлай. – На людях веде себе адекватно. Це коли немає нікого поруч, то махає палицею. Дільничний вже на наші дзвінки не відповідає. Скрізь бездіяльність. Міліція не затримує його, з лікарні випустити. Це що, кожен може по-звірячому убити, прикинутися дурачком і потім вільно гуляти по вулицях й погрожувати?

Журналісту RIA дільничний сказав, що він щойно почав перевірку по заявах мешканок Сокиринець і ще не встановив, чи є в його сьогоднішній діях склад нового злочину. А написали на нього дві заяви про погрози фізичною розправою.
 
Лікар тішиться пацієнтом
Натомість головний лікар Писарівської амбулаторії назвав Івана Ткачука спокійним дідусем і «соціальним» пацієнтом. Не приховує, що поклав його в лікарню на прохання дітей. Ще Володимир Рукін розповів, що дід багато гуляє, але вчасно приходить в лікарню їсти, скарг не має, у нього навіть нормальний тиск.



- Мене попросили діти помістити його в стаціонар на місяць-півтора, поки вирішують свої питання. Це не проблема - в нас місця є, - каже лікар. - Так, він убив людину, але в нас все спокійно. Мені, як завідуючому, навіть добре, що він тут є. Кожна можливість покласти людину - плюс.

Володимир Рукін пояснює, що родичі «соціальних» пацієнтів приносять харчі на кухню і надають благодійну допомогу. В амбулаторії якраз роблять ремонт з таких внесків, поставили нові вікна.

- В кожному селі є проблема і багато хто вирішує питання через стаціонари. Особливо, пов’язані з віком, - каже він. – Депутата, наприклад, якщо візьмуть за зад, то куди він іде? В лікарню - він тяжко хворий… Це життя. В одного така історія, в другого – інша. В нашій державі усі вирішують проблеми через медицину.
 
Майновий інтерес
- В нього серце хворе. В нього тиск скаче, – це так перераховував причини госпіталізації батька його старший син і опікун Михайло Ткачук і потім додав головну: - І в нього немає, де жити. Йому положено 50 процентів хати. І дана хазяйка (має на увазі Катерину – авт.) не має там права жити так само, як і мій батько, до тих пір, поки хата не оформиться.

Катерина Бондар дізналася в нотаріуса, що вона - єдина спадкоємиця. Але процес оформлення спадщини матері став судовим спором. Михайло Ткачук хоче відсудити за батьком право на половину. Але він у позовній заяві покійну назвав померлою – упустив факт вбивства її чоловіком, задля якого позивається в суд, як опікун.   

Фото убитої чоловіком Віри Ткачук родички повісили в великій кімнаті хати. Не в тій, де сталося страшне 

- Сини звісно хочуть батьківщину забрати, але покійна Віра заслужила для своїх дітей цю хату. Своє смертю заслужила, - каже сусідка, яка товаришувала колись з Вірою Ткачук. – Вона стільки труда вложила тут за 18 років. Без кінця робила. І діда цього ненормального няньчила. Віра дуже трудяжка була. Видно, така її доленька…
 
Прокуратура розбиряється 
Син Івана Ткачука по телефону сказав журналісту, що має в руках рішення суду про звільнення батька. Нібито на клопотання інспектора кримінальної виконавчої інспекції Вінницького району суд ухвалив звільнити Івана Ткачука «після закінчення іспитового строку». Цей документ журналіст хотіла побачити при зустрічі, але Михайло Ткачук в останній момент зустріч відмінив і сказав не телефонувати.   

У справах вбивств немає ніяких іспитових строків. Редакції відомо, що Івана Ткачука судили ще й за незаконне зберігання патронів. От там якраз і був вирок з випробувальним терміном. Чи не ухвалою в іншому провадженні керувалися, коли звільняли діда?

Катерина Бондар написала скаргу в прокуратуру області через незрозуміле для неї звільнення психічно хворого вбивці. Вона підозрює – був хабар. А RIA в прес-службі сказали, що скаргу з Сокиренець передали на розгляд в прокуратуру Вінницького району кілька днів тому, й там коментувати ще не готові – дані перевіряються.

В психлікарні під Вінницею, де приблизно рік утримували Івана Ткачука, теж кажуть, що керувалися судовим рішення, коли відпускали його на волю. Яким саме?

- Він у нас знаходився з 8 травня минулого року до 11 травня цього року, - каже завідувачка шостого відділення Тетяна Супрун. – Йому призначили спочатку примусове лікування в закладі із суворим режимом нагляду (в Дніпропетровську психіатрична лікарня спеціалізована). Син подав апеляцію. В нас є про це папір. Також є папір із суду про можливість звільнення від покарання. І потім – ухвала звільнити. Рішення суду про звільнення ми отримали 4 травня і 11 травня виписали людину на піклування сина, який є опікуном. 

Чому про цю ухвалу не знайшла даних потерпіла сторона у справі вбивства? Катерина Бондар каже, що спеціально їздила в райсуд, цікавилася новими рішеннями, щойно дізналася про звільнення діда, - не було таких. Тепер чекає на відповідь з прокуратури.


На цьому місці був сарай з підвалом, де й розкопали рештки 73-річної бабці. Її дочка Катерина Бондар (53) сарай розібрала й зробила квітник.

Нижче - знімок ями, з дна якої викопала міліція розчленоване тіло

Історія злочину
Знайшли розчленованим на чотири частини тіло 73-річної Віри Ткачук, дружини сьогоднішнього «квартиранта» Писарівської лікарні, в березні минулого року в підвалі під хатою в Сокиринцях. Як встановили потім експерти, закопав чоловік тіло дружини в січні. Возив на кравчучці тулуб окремо, ноги окремо, живіт… А позбавив життя - ударом сокири по голові та усім розказував, поки рештки не викопала міліція, що дружина від нього поїхала в Росію.
І одразу після злочину, і сьогодні дід спокійно пояснює, як позбавив життя жінку, з якою зійшовся на старості та прожив у законному шлюбі 18 років, та як прибирав і ховав усі сліди свого злочину. Суд встановив – умисного.
Під час слідства Івана Ткачука визнали неосудним. Він говорив, що у нього «щось робиться з головою», що дружина його «отруїла». Експерти вирішили - в діда ураження головного мозку з маренням. І суд підтвердив, що він скоїв особливо тяжкий злочин «в стані неосудності, тобто не міг відповідати за свої дії і не міг керувати ними внаслідок психічного захворювання».
Тим не менше, дід ретельно прибрав в хаті всі сліди злочину. Подрібнив, щоб везти з хати і закопати тіло. Замаскував потім яму шифером і ящиками. В хаті помив і пропилососив…
Врешті вирок, який набув чинності після апеляційного розгляду 14 листопада 2014 року, був такий: «застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом».
В апеляції син Івана Ткачука (опікун його, як психічно хворого) просив пом’якшити покарання батькові. Мовляв, суд першої інстанції не врахував вік діда і не з’ясував, чи становить він загрозу для суспільства. Але апеляційну скаргу залишили без задоволення. Інших судових рішень в цій справі не було.

 

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...