Стало відомо скільки вінничан «забрав» іловайський котел

Земляки, які вижили, готові свідчити у суді.

18 серпня українські військові увійшли в Іловайськ Донецької області. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 23-24 серпня і через дезертирство під тиском ворога окремих українських частин українські військові опинилися в оточенні. Про ті події – з перших вуст наших земляків, бійців Нацгвардії, Збройних сил та добровольчих батальйонів, які повернулися пораненими або після довгострокового полону, газета писала минулого року.

Серед них розвідник Сергій із позивним Чік родом з Піщанського району, який служив у 51-й механізованій бригаді. Під час страшного виходу з Іловайська Сергій був важко поранений та потрапив у полон... Згодом його відпустили. Сергій лікувався у Вінницькому військовому госпіталі, пережив декілька операцій. Врешті, видужавши, повернувся на службу...

Чотири місяці у полоні після Іловайська провів доброволець батальйону «Донбас» — 33-річний Олександр Триба із Жмеринки. У кодлі сепаратистів він втратив всі передні зуби – терористи повибивали. Зараз у бійця нова боротьба — оформлення та відновлення документів, що згоріли на полі битви.

Ще одного учасника Іловайської трагедії, бійця батальйону «Донбас» Олександра Сарабуна із Могилева-Подільського, два дні тримали у полоні російські десантники й виміняли на своїх. Вже у дніпропетровській лікарні Олександру ампутували праву ногу, згодом поставили протез. Він був на реабілітації в Австрії, його фото із побратимами на першій сторінці опублікував найвідоміший там журнал «Biber». Вже три місяці Олександр Сарабун на полігоні. Його призначили відповідальним за матеріальне забезпечення у ЗСУ.

Після Іловайських боїв та полону у ряди рідного батальйону «Донбас» повернулися ще двоє наших земляків. Медик на прізвисько Мехтей навіть у підвалі СБУ продовжував лікувати поранених товаришів по службі. І хоч його як фельдшера сепаратисти готові були відпустити одним із перших, він відмовлявся, аж поки не поміняли усіх травмованих та хворих побратимів. Не зламався після катування у полоні й вінничанин Володимир з позивним Біда, Поляк з Мурованокуриловецького району, Бесо з Липовця. Їхні прізвища не можна оприлюднювати, адже вони продовжують служити у бойовій роті «Донбасу» і ще донедавна захищали Широкіне, а зараз Маріуполь.

56-річний Володимир Бевзюк 28 серпня із Іловайського котла теж потрапив у полон. Їхню машину обстріляли терористи. Всіх, хто вижив, забрали у підвал Донецького СБУ. Донський козак на прізвисько Батя запропонував обміняти свого племінника на 20 українських військових. Серед них був і Володимир.

Біля Іловайська взяли у полон і 32-річного Віталія Нагірняка з Качківки Ямпільського району. Його звільнили наприкінці грудня.

– Напередодні річниці хотілося б згадати усіх наших товаришів. Каліками з котла вийшли Вадим Ярененко з Гайсина та Іван Ребер з Іллінецького району. А ще, звичайно, пом’янути загиблих. За неофіційними даними, лише батальйон «Донбас» втратив в Іловайському котлі більше сотні бійців, 112 потрапили у полон. Вже рік тривають перемовини про звільнення останнього нашого полоненого «донбасівця». Три дні тому зірвалася чергова домовленість, бо сепари на ходу змінювали місце зустрічі, — каже Махтей з «Донбасу».

Не повернулись із Іловайського котла та вважаються безвісти зниклими Олександр Лобжин із Козятинського району та Олександр Перепелиця із Ямпільського.

У вересні поховали 35-річного В'ячеслава Катрича із Калинівки — бійця батальйону «Миротворець». В'ячеславу Дремлюсі із Бершаді було лише 22 роки. Він служив у 51-й волинській бригаді. Тіло бійця пролежало на сонці чотири дні, поки його ідентифікували. 37-річний Сергій Шевчук із Росоші Липовецького району — боєць 93-ї бригади — із рідними востаннє спілкувався 25 серпня, коли був поблизу Іловайська. У кінці грудня, в результаті збігу аналізів ДНК, вдалося з‘ясувати, що Сергій Шевчук загинув і похований як невідомий захисник на одному з кладовищ Дніпропетровська. Його перепоховали у Новомосковську, де мешкають дружина та діти.

Полковника-зв’язківця Бориса Кифаренка з села Демівки Чечельницького району росіяни добивали після важкого поранення з гранатомета. Він вже виводив з оточення підлеглих, але під селом Новою Єкатеринівкою неподалік Іловайська «УАЗ», в якому він їхав, потрапив під гранатометний обстріл. Командира вибуховою хвилею викинуло з машини, йому перебило обидві руки і ноги. Десантники з російськими шевронами на рукавах зв’язали пораненим руки скотчем і залишили помирати під спекотним серпневим сонцем. Згодом наші військові чули постріли, якими добивали важких поранених...

Також у списку загиблих в Іловайському котлі — 30-річний Василь Івкун з Ямполя, 38-річний Руслан Халус із Чечельника та 28-річний Сергій Ар’янов, який одружився за рік до війни і разом з дружиною виграв у телепроекті «4 весілля» путівку у Францію...

Наші земляки, яким вдалося вижити після Іловайського котла, запевнили, що готові у суді розповісти все, що бачили своїми очима, і навіть назвати прізвища зрадників, з вини яких сталася ця трагедія, та згадати тих командирів, які першими тікали і здавалися ворогу, залишивши своїх підлеглих напризволяще.

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос озвучив втрати, яких зазнала українська сторона в Іловайському котлі: 366 загиблих, 429 поранених, 128 потрапили у полон, 158 вважаються до цього часу зниклими безвісти. Як повідомлялося, справу про загибель бійців АТО в оточеному Іловайську передали до суду 15 серпня.