Двоє в балаклавах 15 хвилин били вінничанин на зйомній квартирі

Машина, на якій підробляє вантажними перевезеннями Олександр Семеняков, лишилася стояти у дворі. Її не викрали нападники, хоча чоловік думає, що напад був через його "Рено Кенго". Мовляв, хотіли продати за півціни чи на запчастини. 

- Мені не висували ніяких вимог. Тільки казали мовчати. Вони забрали ключі від машини, а не вкрали її, бо я поламав їхні плани. Хотіли мене швидко вирубити, але не виходило - я чинив опір 15 хвилин, - розказує побитий невідомими минулої суботи в квартирі будинку на Тімірязєва 37-річний чоловік.  

Почалось з оголошення 
Олександр давав оголошення про надання послуг із перевезення вантажів. За рік було кілька замовлень, останнє – просили перевезти сумку з квартири на Тімірязєва, 33 до будинку на Лесі Українки, а потім звідти доставити назад будівельні матеріали. Зустрілися, як домовилися по телефону, на адресі об 11.00. 

- Я під’їхав, зі сторони підійшов мужчина років 27 і попросив піднятися в квартиру, щоб знести сумку. Я по доброті душевній пішов, - говорить Олександр Семеняков. - Він зайшов в квартиру на верхньому поверсі, а я два кроки зробив і одразу получив удав у голову. Мене звалити хотіли. Я майже непритомний був, але встояв на ногах. Потім був наступний удар і мене почали ззаду хапати, зав’язалася боротьба…

Той чоловік, що привів Олександра в квартиру, вийшов. Пішов стояти «на шухері», думає побитий. Боротьба була з двома мужчинами в шапках з прорізом для очей. Старший із них і товстіший навалився на Олександра зверху й намагався втримати. Другий – хотів вдарити по голові резиновим молотком. 

- Таким молотком плитку вкладають, - каже потерпілий. 

Олександр говорить, що він виривав молоток, скинув мікрохвильовку з підвіконня, розбив ліктем двері духовки. Сам дивується, що виставило сил боронитися. Він – інвалід третьої групи, гіпертонік.   

- Вони не очікували, що я буду чинити такий опір, - каже чоловік. – Вимог - ніяких. Єдине, що кричали: «молчі», «закрой морду», «дєлай, что скажем, і будєш вєчєром дома». Їхня ціль була, скоріше всього, мене вирубити, залишити без свідомості в квартирі й угнати машину. Я виставляв її фото в оголошенні. 

Міліція не повірила 
В процесі бійки Олександру зламали палець на руці молотком. По голові було, каже п’ять ударів. Він зірвав балаклаву у старшого нападника, та обличчя не побачив, бо той був на ньому зверзу, а він – обличчям в калюжі своєї крові. 


- Цей чоловік був сивий і говорив з кавказьким акцентрм. Кричав: «зарєжу, клянусь мамой, зарєжу». Коли ми борікалися, забіг той, що мене привів в квартиру, сказав, що через п’ять хвилин буде хазяйка. В цей момент я вирішив здатися. Вони зв’язали мене пластиковими хомутами. 

В Олександра відібрали зв’язку ключів й наказали п’ять хвилин не вставати. Але чоловік підвівся. Почув тишу за дверима, звільнив руки від хомутів і набрав «102». Мобільний у нього чомусь не відібрали й дверей не замкнули. Він зачинився з середини сам.

- Мене питали потім в міліції: «Кому ж ви так дорогу перейшли!». Але я ні з ким не конфліктую. Я людина віруюча. В мене ворогів немає, - каже чоловік, у версію якого не дуже вірить слідство, і розказує, що черговий на «102» теж не спішив посилати наряд на його виклик. – Він мене спитав марку машини, я назвав, номер – не міг згадати. Був у стресовому стані й просив мені допомогти, бо стікав кров’ю. Так і казав «хлопці, допоможіть, бо здихаю». А черговий відповів, що треба було тоді дзвонити в швидку, а не їм, і раз номеру машини не можу назвати, то, може, це і не моя машина… 

Немає мотиву? 
Тим не менше, наряди і слідчо-оперативна група на Тімірязєва все ж приїхали. Але вже тоді, як чоловіка забирала швидка допомога. Медиків викликав брат потерпілого, якому той подзвонив після дзвінка в міліцію. 

За статтею «умисне нанесення легких тілесних ушкоджень», як розповіла Яна Шкляр із сектору зв’язків з громадськістю обласної міліції, відкрили провадження й розшукують зловмисників, описаних потерпілим. Після експертизи, буде зрозуміло, чи не важчі травми в Олександра Семенякова. І якщо в процесі розслідування з’явиться інша інформація, можуть додати інших статей. Зараз про грабіж, розбій чи угон не йдеться, бо нічого в потерпілого, крім ключів, не забрали. 

А щодо розмови з черговим, який не спішив посилати на місце нападу на 37-річного вінничанина наряд, то в міліції говорять – чоловік неправильно зрозумів співробітника, що приймав виклик. Він не переадресував його на «103», а сказав, що треба було спершу туди подзвонити, а тоді вже в міліцію.   

- Я прослухала архіватор, - говорить Яна Шкляр. - Може, чоловік був у шоковому стані після побиття, тому так сприйняв, але наш працівник вів розмову правильно. Він зобов’язаний запитати усі дані заявника і прикмети злочинців, щоб передати інформацію патрульним, які можуть затримати за гарячими слідами. Черговий про машину розпитував, щоб передали дані на ДАІ й оголосили план «Перехват» (тоді ще було невідомо, що "Рено" не вкрали, - авт.). Наші працівники зобов’язані повністю опитати заявника. По-іншому не можна. Така процедура. 

На найманій квартирі 
Квартира, де було побиття, здавалася щодобово. Її зняв чоловік, що зустрічав Олександра під домом на Тімірязєва, показавши військовий квиток. 

- На фото гладкий, а в натурі – худий, - каже Олександр Семеняков. – Мені важко сказати, чи одна й та ж це людина.  

Двох інших нападників потерпілий описав без деталей. Кавказцю, каже, років 35-40 років, сивий, з короткою стрижкою і зайвою вагою. Що запам’ятав Олександр Семеняков із зовнішності третього чоловіка, який лишився в балаклаві? Тільки бігаючі очі й те, що він ні слова не сказав. 

Замовника Олександр записав в телефонній книжці мобільного так: «Убийца». Цей номер вже перевіряють в міліції. Абонент - поза зоною.  

- Дивуюся, що витримав все це, – каже чоловік, який пішов з лікарні на домашнє лікування. – Я думав, що захлеснуся у власній крові. А той кавказець все повторював: «Какой ти крєпкій попался!». Значить, я не перша їхня жертва. Вони так вже когось валили. Зараз аналізую і зрозумів: той самий замовник мені дзвонив раніше. Теж просив перевезти сумку, але називав київські вулиці, і я йому пояснив, що працюю по Вінниці. 

Якщо це правда, то, схоже, нападники - гастролери і шукають жертв із машинами по оголошеннях. А чому ж не взяли вони авто Семенякова? Можливо, налякали зловмисників випадкові свідки. Наприклад, чоловік хазяйки. Як каже Олександр, він прийшов на квартиру одразу, як пішли звідти «квартиранти».