Найстаріший монастир України на Вінниччині святкуватиме 1000-річчя

За участю начальника відділу у справах релігії облдержадміністрації Ігоря Салецького 21 листопада 2011 року відбулась прес-конференція, де обговорювались питання щодо відзначення в області 1000-річчя з дня заснування Свято-Усікновенського Лядівського скельного чоловічого монастиря.

У заході взяв участь настоятель Свято-Усікновенського Лядівського чоловічого монастиря Української православної церкви Архімандрит Антоній.

Під час зустрічі з місцевими журналістами Ігор Салецький повідомив, що підготовлено проект розпорядження голови облдержадміністрації «Про надання у безоплатне користування культової споруди». Він зазначив, що найближчим часом буде укладено договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, а також відбудеться акт приймання –передачі пам‘ятки національного значення та вручення Паспорта об‘єкта культурної спадщини Архімандриту Антонію.

Для довідки:

Згідно історичних довідок та архівних матеріалів встановлено, що преподобним Антонієм Печерський, який вважається родоначальником чернецтва на Русі, засновано не тільки Києво-Печерську обитель, а й інші монастирі. На Святій Горі Афон Антоній Печерський отримав благословення йти на Русь, щоб сприяти становленню тут чернечого життя. Настоятель обителі, благословляючи Антонія в дорогу, передрік йому, що на землі Руській він стане отцем багатьох чорноризців, тобто засновником чернецтва.

Повертаючись на батьківщину, преподобний Антоній побачив високі крейдяні скелясті береги Дністра. Очевидно, вони йому нагадали Святий Афон, тому що саме тут великий подвижник вирішив зупинитись, щоб заснувати обитель. Він вирубав у скелях келію, зібрав навколо себе учнів, а потім, давши їм настанови та батьківське благословення, вирушив далі на схід, аж до Києва, де заснував всесвітньо відомий Києво-Печерський монастир.

На відміну від Київської обителі, Лядівська з роками не нажила великого багатства і слави. Монастир не збудував наземних келій і величних храмів, залишившись, як і було від самого початку, скельним. Протягом багатьох віків обитель жила дуже скромно і відзначалась аскетичною суворістю життя насельників. Цьому сприяли як географічне розташування монастиря високо в горах, так і неодмінне дотримання Афонських традицій.

З середніх віків в обителі існували три храми та кілька келій, які були влаштовані просто у скелях.

Але прихід до влади більшовиків виявився для обителі найстрашнішим випробуванням за всю його історію. У 30-х роках ХХ сторіччя монастир був не просто закритий, а знищений – зруйновані всі його споруди, у тому числі й два унікальні скельні храми: перший, головний – на честь Усікновення глави Іоанна Хрестителя, відновлення якого потребує великих коштів та праці, і є головним завданням теперішніх подвижників духовного життя, і другий – Святої Параскеви. Куполи храмів скинули у Дністер, місцеві жителі ще довгий час могли бачити, як глави церков, що колись прикрашали монастирські храми, виблискують на дні річки.

Час відродження стародавньої обителі настав у 1998 році, коли на ці гори прийшли три ченці з Почаєва на чолі з ігуменом Антонієм. Вони і розпочали нову епоху в житті монастиря. До цього часу тут залишався неушкодженим лише один храм, в ім’я Преподобного Антонія Печерського, й одна печерна келія. А від двох інших храмів і монастирських споруд лишилась лише купа каміння. Імпровізована дзвіниця з одного дзвону, яка розташувалася поруч із храмом, скликає на молитву не тільки братію, а й жителів села, адже в самому Лядові церкви немає.

Як і за часів святого Антонія, сьогодні тут фактично не відчувається поступу цивілізації. Храм і обителі келії опалюються окремими печами. Функції ж водопроводу в монастирі виконує гірський струмок. До речі, до нашого часу в обителі збереглося джерело, з якого брав воду ще преподобний Антоній. Вода містить багато корисних мінералів, які мають благодатний вплив на здоров’я людини.

Крім молитовного подвигу нинішня нечисленна братія багато трудиться, намагаючись надати древній святині гідного вигляду. Вже сьогодні завершено будівництво братського корпусу та храму над ним, упорядковується прилегла територія, святі джерела, збудовано купальню. Та попереду ще надто багато роботи, яку братіє мріє завершити до святкування великого ювілею монастиря.