Як вінничанка на «Шустер LIVE» їздила

Минулої п'ятниці, 4 вересня, мені пощастило потрапити на прямий ефір політичного ток-шоу «Шустер LIVE». Як стати "обраним" топової програми, як знімальна група готується до ефіру та що відбувається під час рекламної паузи, - все це у моєму закулісному репортажі розповіла вінничанка.

Моя підготовка до того, щоб потрапити в екран, розпочалася ще 1 вересня - за три дні до ефіру. Мені зателефонувала моя знайома соціолог і сказала, що я підхожу за віком і місцем проживання для участі в програмі «Шустер LIVE». (До речі, соціологи відбирають цільову аудиторію за різними критеріми для кожної програми).

Мене завжди цікавило шоу Шустера, на якому б каналі воно не виходило. Тому, звичайно, я довго не думала і погодилася практично відразу. Це ж який шанс подивитися на тих, кого бачиш у "ящику", в реальному житті - як-то кажуть "вживу"!

Із Вінниці до Києва нас їхало четверо: я та ще троє вінничан: Олег - 35 років, Алла - 46 і Діма - 21. На вінницькому вокзалі нас чекала соціолог Лариса Іванівна. Вона доручила мені проконтролювати посадку всіх в електричку, прибуття до Києва та доїзд на метро до готелю «Турист». Дорогою Алла розповіла, що декілька років тому, до Шустера їздила її сусідка, то тоді селили в готелі «Україна» на Хрещатику. "Але зараз грошей у всіх менше, тож дякуємо і на цьому", - філософськи зауважує Алла. 

Через кілька годин ми у столиці. Ввечері, за деякий час до початку шоу, на двоповерховому автобусі запрошених відвозять до студії «Шустер LIVE». Там всіх інструктують. Спочатку соціологи. Щоб усі себе гарно поводили в студії, вони використовують позитивне програмування, на кшталт: «Ми сьогодні з вами вже познайомились і зрозуміли, що ви такі класні, у вас все вийде! Не викрикуйте в студії, будь ласка, будь чемні» і т.д., і т.п.

Після цього у нас відбирають речі! Жарт :)! Їх просто потрібно здати до камер схову. І не дай Боже комусь ризикнути: заникати телефон і сфотографувати політика в студії! "Герої" платять такий величезний штраф, що раптом що - відроблятимуть ще довго!

Я не думаю, що Савіку шкода себе чи політиків для світлини, цей запобіжний захід скоріше з метою комфорту: не всі ж  бо люди пам’ятають, що потрібно вимикати телефон у прямому ефірі...

Серед гостей студії найбільше мою увагу привернув Віталій Шабунін, голова правління центру протидії корупції. Він заявив, що після подій 31 серпня під Верховною Радою, коли вбили 3-х нацгвардійців, він боїться відпускати свою дружину та дитину на мітинги.

- Я без поняття, що має зробити влада, щоб люди після цих подій не боялись виходити на протести. Особисто я тепер не буду дозволяти дружині і дитині виходити на Майдан, - сказав Віталій під час рекламної паузи.

Віталій Шевченко, десантник 95-ї окремої аеромобільної десантної бригади розповідав про реалії життя в АТО. Про політику сперечалися народні депутати Володимир Парасюк, Олег Ляшко (як завжди емоційний та голосний),Юрій Луценко, Сергій Власенко, Юрій Бойко, лідер "свободівців" Олег Тягнибок, волонтер, громадський активіст Олексій Мочанов. 

Мабуть, найцікавішою постатю ефіру був  Сергій Лойко, журналіст газети "Los Angeles Times". Він презентував свою нову книгу «Аеропорт» і прочитав з неї невеликий уривок - главу «Ведмідь». «Аеропорт» - це художньо-документальний роман. У його основу лягли реальні події - бої "кіборгів" за Донецький аеропорт. Лойко був очевидцем трагічних і героїчних водночас подій на летовищі.

Коли він читав про життя і смерть, - в залі панувала тиша. Завмерли всі: прості трударі із масовки, обслуговуючий персонал  і навіть політики...

Після другої рекламної паузи розпочалася тема, яка стосувалася подій 31 серпня. Багатосперечалися: хто ж все-таки винний у тому, що загинули троє людей? Кому це вигідно? Чому прийняли поправки до Конституції, які критикують експерти і не підтримує громадськість? Що насправді децентралізація для України?

Сварилися багато, та до бійки цього разу не дійшло. Лише коли говорив Юрій Бойко в повітрі була напруга, бо його не сприймали, він викликав недовіру і антипатію в присутніх. Особливо у Володимира Парасюка, який закликав не слухати колегу, а посадити його у в’язницю тієї ж хвилини. Зал же висловлював свою нелюбов криками "Ганьба!".

Ляшко йде "на ура!" завжди, про що б він не говорив. Він підтверджує правило театрального мистецтва: важливо не що, а як! Так само тут: варто було тільки підійти Олегу до мікрофона, як він зриває овації. 

Утім мене, як, думаю, і вас, більше цікавило не те, що всі бачать по телевізору, а закулісся програми, її так би мовити "кухня". Отож, інформую: до глядацької зали політичного ток-шоу «Шустер LIVE» може потрапити будь-хто, незалежно від віку, статі чи соціального статусу. Тут головне везіння. Бо в кожному місті України працюють соціологи, які шукають людей для участі в ток-шоу. Глядачі мають відображати Україну, тобто, реальне співвідношення чоловіків і жінок, жителів міста та села, молодих людей та людей похилого віку тощо. 

Кошти на проїзд та проживання - теж не проблема. Про транспорт, їжу і ночівлю гостей дбають організатори. Я я казала, селять у готель «Турист», що біля станції метро «Лівобережна». (До речі, з вікон - чудовий краєвид із Дніпром!).  

Після поселення ми реєструвалися, заповнивши анкету. Перелік запитань стандартний - про вік, сімейний стан тощо та нестандартний - наприклад, за кого ви б проголосували на виборах президента, на виборах до Верховної Ради, чи довіряєте ви владі і таке інше.

Зауважила, що працюють із Савіком виключно молоді люди. Вони  теж нам проводили інструктаж: не боятися камери, як поводити себе, коли тебе знімають (сюди дивись, туди не дивитись, головою не труси, руками не махай) і ще повно всього. А ще й потрібно голосувати - натискати кнопки на пульті, щоб висловити своє "так" чи "фе" оратору.

Та наш народ емоційний - йому горло не заткнеш. Тож були такі, хто викрикував із зали, що він думає про того чи іншого нардепа. Відтак Савіку доводилося на мігах їм показувати, що так не варто робити.

Кожен глядач отримує номер, який відповідає шавці в камерах схову і місцю в студії. Якщо ти прийшов і виявилось, що тобі пощастило сидіти в першому ряду, - не треба радіти завчасно. У режисерів свій погляд на те, хто і де сидітиме! Тож вас можуть пересадити і на гальорку.

Усім в руки дають планшети, які знімальна група називає «долоньки». У них вказані ім’я, прізвище, по батькові глядача та є дві кнопки: «Переконав» і «Не переконав». Коли політик говорить - ти натискаєш кнопку в залежності від того, наскільки переконливим він був для тебе. Голосувати потрібно постійно. І бажано довго не думати, бо на екрані не з’являється напис «Будь ласка, працюйте!».

Під час перерви на рекламу можна було  поспілкуватися з кимось із політиків або ж випити безкоштовної кави (якщо, звичайно, встигнеш за чотири хвилини). Майже всі політики не проти відповідати на запитання народу. А ще вони роздають свої візитівки.

По закінченню ефіру можна сфотографуватися з будь-ким із VIP-гостей. Найпопулярнішим цієї п'ятниці був Олег Ляшко. Він у голівудській манері тис всім руки, роздавав візитівки і посміхався в об’єктиви фотокамер.

Дивлячись на це, я не стрималася і запитала:

- Пане Олеже, а чи не думали ви про кар’єру актора? Може, навіть, і голлівудського?!

- Голлівудського - ні, українського - можливо! Подумаю, - віджартувався Ляшко. 

Єдиний, хто ні з ким не фотографується - це Савік Шустер. Деякі люди, пропрацювавши з ним по 8-9 років, не мають з ним спільної фотографії. Але тим не менш, його співробітники вважають свого боса мегамозком, суперлюдиною, захоплюються його харизмою та авторським стилем.  

Після програми, я запитала, які враження у тих, хто, як і я, випадково потрапили до Шустера. 

- Чудові враження після передачі. Чесний відбір на програму, чесне голосування. Хто за кого хотів, хто кого підтримував, той за того голосував, - вважає вінничанка Алла (46 років). 

 - Це дуже цікавий досвід спостерігання на шоу такого масштабу за всім, що відбувається за кадром. За тим, як фактично, на цій телевізійній кухні вариться все це. Це також була реальна можливість побачити тих людей, яких бачимо тільки по телевізору, почути їх в житті. Зробити певні висновки. І я їх, насправді, зробив, - зізнається Діма (21 рік). 

Так що побувати у Савіка Шустера на програмі - цікаво і корисно. Щоправда, така нагода випадає нечасто. Тому, якщо на вас раптом вийдуть соціологи з пропозицією стати учасником масовки на ток-шоу - погоджуйтеся! Повернетеся або морально "вбиті", або на емоційному підйомі - але байдужими не залишитеся у жодному разі.