«Вінницьких месників» посадили за парти в тюрмі

Суд залишив Віту Заверуху, Андрія Романюка, Євгена Кошелюка та Дмитра Ситнікова за ґратами

Наприкінці літа у Дніпровському районному суді знову розглядалося питання зміни запобіжного заходу щодо обвинувачуваних так званих вінницьких месників.

П’ятьох молодих людей підозрюють у організації теракту під час мітингу комуністів, нападі на блокпост ДАІ, пограбуванні заправки у Києві, вбивстві двох правоохоронців. Під час перестрілки загинув і найстарший із «терористів» Вадим Пінус. (Детальніше про ці резонансні події ми вже повідомляли).

Суд знову залишив усіх п’ятьох за гратами. Присутніх на відкритому судовому засіданні громадських активістів обурило ставлення прокуратури та суду до неповнолітніх, молодих патріотів України, тому весь той процес вони назвали не інакше як «судилище». Ось що про це пише присутня на суді громадська активістка Катерина Кобко.

«Місце дітей у школі, а не в тюрмі! Сьогодні о 10.30 в Дніпровському районному суді відбулося судове засідання по справі Заверухи, Романюка, Кошелюка, Мнишенка і Ситнікова. Прокурор вже на початку засідання намагався втюхати заднім числом клопотання і усунути адвоката Смалія з процесу. Але захисники Віти в пух і прах рознесли його самооцінку... Потім один із представників постраждалої сторони почав вимагати зробити засідання закритим, мотивуючи тим, що у залі більшість присутніх — неповнолітні... Серцеїд... Мене, а особливо присутніх матерів це вразило до глибини душі...

Ще одна знакова деталь: щоб ознайомитися з тридцятитомною справою, Віту і хлопців зігнали в одне приміщення і кинули один екземпляр, який вони разом мали прочитати за дуже короткий час.

Хочеться також відзначити поведінку Романюка. Від нього такого ніхто не очікував, але він, схоже, вирішив взяти усю вину на себе. Прямо про це він не заявляв, але, захищаючи Ситнікова, недвозначно про це натякнув».

Активісти також розповіли, як відбувався попередній суд щодо зміни запобіжного заходу Заверусі та Мнишенку. Виявляється, 20 серпня їхнє питання з 14-ї до 22-ї години вирішувала суддя Світлана Волкова — та сама, яка дозволила беркутівцю Садовнику втекти у Крим, присудивши міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту...

Про судові процеси, відомі факти з матеріалів справи та самопочуття затриманих наших юних земляків ми розпитали у мами Андрія Романюка Ольги Петрівни, яка їздить на кожне засідання.

– На суд 20 серпня я не встигла, бо мене попередили за декілька годин до його початку, фізично не могла доїхати з Вінниці до Києва. А ось на останньому суді 29 серпня я була, і мене вразило усе, що там відбувається. Над нашими дітьми відверто знущалися. Їм за добу до суду дали ознайомитися зі справою, кожен том якої має 400-500 сторінок, а таких томів більше тридцяти. Коли мій Андрій написав заяву, щоб їм видали декілька копій, а не одну на всіх, його обманули, сказали: підписуйся, а копію піднесуть...

– У справі з’явився новий підозрюваний — Дмитро Ситніков, що ви про нього знаєте, і чому ваш Андрій так його захищає?

– Андрій дружив з Дімою до усіх цих подій, навіть більше, ніж із нашим сусідом Женею Кошелюком. Дмитро дуже хороший хлопець, навчався у Вінницькій школі №26, закінчив музичну школу. У нього позитивні характеристики. Андрій і Євген 1 вересня мали йти на навчання, але їх не відпускають з СІЗО, тому мусять навчатися у вечірній школі за ґратами...

Андрій захищає Діму, бо знає, що він ні в чому не винен. Його не було ні під час нападу на блокпост ДАІ, ні під час пограбування заправки. Адвокати просили відпустити Ситнікова з-під варти, надали пояснення з Вінницького УМВС, де вказано, що він справно ходив на допити і не ухилявся від слідства. Але прокурори заявляли, що Діма на волі може знищити якісь докази і потрапити під вплив неформальних організацій. Можна подумати, що СІЗО — це місце для розумних та обдарованих 11-класників, яким і є наш Діма.

– Діма і Андрій будуть здобувати освіту за ґратами, а як же Микола Мнишенко — відмінник однієї з київських гімназій, яка його доля?

– Знаю, що завдяки високим балам по ЗНО Миколу прийняли на державну форму навчання в університет Шевченка і одразу на три спеціальності! Він, здається, обрав або політологію, або історичний напрямок. Напевно, буде дистанційно вчитися...

– Ви спілкувалися з сином, як він пояснює свою присутність під час тих страшних подій?

– Питала, але він нічого не хоче розповідати, боїться когось підставити. Впевнена, це не його була ідея. Сказати, що хлопці навмисно їхали грабувати заправку, бо у них не було коштів, теж не можу. Можливо, повівся на пропозицію старших товаришів?

– Вам як законному представнику інтересів сина у суді дали на ознайомлення матеріали справи? Там є докази провини Андрія?

– Так, матеріали у мене на флешці. Судячи із численних висновків експертиз, можу з впевненістю сказати, що мій син в людей не стріляв.

– А хто ж тоді?

– Багато доказів проти загиблого Вадима Пінуса...Але не можу цю дитину судити. Він же патріот, у своїх 25 став добровольцем «Азова». Знаю, що в АТО навіть ворожий танк підбив, але матеріальної винагороди, як було обіцяно Президентом, так і не отримав.

– Коли наступний суд?

– Не знаю, повідомлять. Лише відомо, що, оскільки вирішується доля неповнолітніх, буде суд присяжних.

Про наступні судові засідання намагалися з’ясувати і у адвоката Віти Заверухи Віктора Смалія. Але він повідомив лише, що розгляд справи, по суті, ще не скоро розпочнеться...