Сергій Бурлак із села Рожок Літинського району відслужив у мотострілецькій бригаді, яка була сформована на Вінниччині із бійців 9-го батальйону ТРО, від дзвінка до дзвінка...
12 травня 2014 року його мобілізували, і навесні цього року Сергій Іванович повернувся додому до своїх дівчат. Нашій «дев’ятці» довелося стояти з автоматами проти танкового штурму військ Російської Федерації під Маріуполем, але позицій своїх вони так і не здали... За час служби в АТО вінницьких військових кидали ще у різні «гарячі точки», бійці згадують, як доводилося воду з калюж пити, недоїдати, мерзнути в окопах, а головне — ухилятися від ворожої кулі, бо у більшості з них спочатку навіть бронежилетів та кевларових касок не було...
Усе це довелося пережити й рядовому бійцю «дев’ятки», батькові двох чарівних доньок Сергію Бурлаку. Дружина і діти з нетерпінням чекали голову сімейства з війни, і сьогодні дівчата на весь світ заявляють, як пишаються своїм татусем. Про це Аня та Катя не соромлячись пишуть у соцмеражах і виставляють фотографії, де вони із татом-військовим.
Сергій Іванович каже, що йшов на фронт заради їхньої безпеки, аби його дівчатка не чули пострілів, не бачили катакомб і могли здобувати освіту на мирній батьківщині. Якщо захистити доньок від війни йому вдалося, то, аби діти отримали бажану спеціальність — ледь кінці зводить, бо за освіту обох доводиться платити чималі гроші.
– Аня та Катя навчаються у Технологічно-промисловому коледжі. Старшій залишилося ще півроку до закінчення, а молодша тільки-но вступила на перший курс. Аня здобуває спеціальність технолога з переробки м’яса, а менша, Катя, обрала «кондитерську майстерність». Навчання однієї коштує 4 тисячі гривень на рік, іншої — 3,5 тисячі. Сподівався, що мій статус учасника бойових дій хоч тут стане в нагоді, і дівчата зможуть безоплатно здобути професії. Зібрав необхідні документи і заніс у коледж. Але, виявилося, все не так просто. В умовах прийому чомусь не передбачено пільг учасникам бойових дій, їхнім дітям і навіть сиротам, батьки яких загинули в АТО... Я знітився, але адміністрація коледжу обіцяла по можливості вирішити наше питання, — розповідає Сергій Іванович.
До початку навчального року батько двох студенток так і не дочекався позитивної відповіді і мусив оплатити навчання.
– Вніс у касу трохи більше п’яти тисяч — за півроку навчання обох дівчат. Якщо цей раз ще якось нашкрябали, то як далі буде — невідомо. Шкода, що ми потрібні були державі тільки як гарматне м’ясо, а після року служби доводиться відчувати себе жебраками і вибивати свої права в усіх державних інстанціях, — обурений демобілізований військовий.
В обласному департаменті освіти пояснили, що в коледжі поки що немає вакантних місць державного замовлення.
«Адміністрацією коледжу 17 серпня було надіслано лист-клопотання до Міністерства освіти і науки щодо можливості надання двох додаткових місць державного замовлення, але відповіді поки що не отримали.
За умови появи вакантних державних місць на відповідних спеціальностях протягом навчання студенткам буде надана можливість першочергового переведення...» - йдеться у відповіді заступника директора департаменту Валерія Бачинського.
Коли верстався номер, старша донька Сергія Бурлака Анна повідомила, що її уже перевели на безкоштовне навчання та проживання у студентському гуртожитку. А питання сестри поки що вирішується.
