Такої презентації книги Вінниця ще не бачила, бо в останній день жовтня в залі «Плеяда» яблуку ніде було впасти. Адже кіборги із ДАПу привезли книгу про себе і свій подвиг, а ще автора бестселера «Аеропорт» російського журналіста Сергія Лойко. Водночас, книга про оборону Донецького аеропорту стала місцем зустрічі Героїв АТО – кіборгів та ветеранів із Вінниці із бойовими побратимами. За книжковий хіт просили 100 гривень, або автор просто дарував свій роман безкоштовно.
- Чому Вінниця? Це данина подвигу кіборгів Вінниччини?
- Я все життя із самого дитинства мріяв побувати у Вінниці. А якщо серйозно, то наших хлопців лікували саме ваші лікарі у Вінниці та Хмільнику, волонтери і не віддати їм шану і повагу за материнську турботу ми не могли. Тому ми у вас і ви наш читач.
- Ваша книга це хронологія подвигу і всіх 242 днів чи все таки художній твір.
- Я був у аеропорту всього 4 доби і звісно не можу описати всі ці 242 дні. Тому тут є частина художнього вимислу, змінені назви, імена, позивні, аби ніхто не образився. Але 90% матеріалу грунтується на реальних подіях та Героях. Це книга про війну, таку, якої я за все життя як військовий кореспондент не бачив. І коли я потрапив туди в ДАП спершу це все було схоже на кіно, реально круті та правдоподібні декорації за мільйони доларів, стрілянину, там же вбивають і де не можливо сховатись від куль та осколків. Це була не Брестська фортеця. Це було щось на рівні вище, і ці хлопці в касках із автоматами, ці очі, цей адреналін, що виходив через ніс, це все… Я спершу не міг всі емоції передати словами – говорили мої фото. Але коли вийшов із аеропорту зрозумів, що напишу книгу. Народжував її 9 місяців, а написав за 30 днів та ночей… Кажуть вийшло правдоподібно.
- Скільки вже надруковано тиражу?
- Я не знаю, я не видавець… Тисяч 40 і попит все ще є. Мені дивно, чому «Аеропорту» не має в книгарнях. Тому ми привезли книгу самі, багато роздаровуємо. Це не комерційний проект, ми не заробляємо на ньому гроші.
- Книга є лише українською і російською? Буде англомовний варіант? ЇЇ екранізують?
- Спершу я відмовився від одного видавця, який не встигав надрукувати наклад українською… Бо її мають читати обома цими мовами. Адже це не війна українського та російського народів. Це війна оскаженілого тирана, який вирішив напасти на Україну і щось комусь показати… А ще там в аеропорту захисники говорили як українською так і російською і е було поділу на національності. І це дуже важливо! Так само тут є діалоги із так званими «ополченцами», бо я розказую про всіх і про все. Основа роману – записані на диктофон 43 години інтерв’ю із солдатами з обох сторін. Але перш за все це крига, про подвиг захисників аеропорту, бо вони мене вразили до глибини душі. І ці очі… Ви б їх бачили в той момент!
Але можете побачити і сьогодні – ось вони ці Герої з моїх фото і книги.
Щодо перекладу, то книгу намагаються перекласти англійською і це більше схоже на кастрацію… Чому я не писав її англійською? Бо це була б інша книга. Щодо кіно, то є до цього інтерес. Але спершу хочуть екранізувати одну мою статтю, а тут вже ціла книга… Знаєте, це крутіше за «Врятувати рядового Раяна».
- Ваш роман заборонений в Росії?
- Так, але скоро його можна буде прочитати в Інтернеті.
- Що було найважче під час написання?
- Фінал, бо він ніяк не виходив. І тоді я зустрівся із кіборгами в Харкові та ми цілий день говорили про останні дні та години захисту аеропорту. Після цього видумувати вже нічого для кінцівки не довелось, бо так яскраво і правдоподібно описати цей подвиг не зможе жоден письменник!