Бійця АТО із Гайсина Сергія Лупара рідні вважали загиблим, проте знайшли важкопораненим у Одеському шпиталі.
Солдат після довготривалого лікування отримав другу групу інвалідності та повернувся додому. Втім, у рідному місті в нього почалась своя війна — бюрократична. Боєць збирається подавати до суду на Гайсинську міську раду, яка відмовила йому у наданні житла.
– Після закінчення медичного училища пішов служити до армії у Чернігів, — каже Сергій. — Останні роки працював фельдшером на «швидкій». Коли навесні 2014 року отримав повістку, навіть не вагався. Вже 2 квітня у складі 95-ї аеромобільної бригади були у Слов'янську. Окрім санітарної сумки, носив автомат. 27 липня під Савур-Могилою із побратимами потрапили під мінометний обстріл. Товариші, коли побачили мене, лежачого на землі, подумали, що «двохсотий». Яким було їхнє здивування, коли я отямився. Мене відправили спочатку до Запоріжжя, а згодом до Одеського госпіталю. Поранення були вкрай важкими – мінно-вибухова травма, струс головного мозку, перелом стінок обох гайморових пазух, розрив барабанних перетинок, забій грудної клітки, забій лівої легені, тупа травма живота з пошкодженням селезінки та печінки...
На щастя, в Одесі я прийшов до тями, але ні документів, ні телефону при собі не мав. Лише згадав номер колеги-медика. Той повідомив батькам, й так вони мене знайшли.
Сергій Лупар із фельдшера «швидкої допомоги» перекваліфікувався на диспетчера через стан здоров'я. Працює на півставки. Живе у кімнаті гуртожитку.
Яким було здивування Сергія, коли у Гайсинській міській раді у наданні житла йому відмовили, бо начебто навмисно переписав стару бабусину хату на матір, щоб дали квартиру.
– Але ніхто не перевірив, чи придатний дім для проживання. Я ж не маю ні грошей, ні здоров’я, щоб його поремонтувати. Також я мав зустріч із міським головою, але той сказав, що таких, як я, у нього сотні, й він знає, як ми воювали... Такі слова мене просто шокували.
Ситуацію прояснив заступник мера Гайсина Володимир Бабій.
– На жаль, нічим не можемо допомогти Сергію. Адже, згідно з Житловим кодексом, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку, а також ті, у кого потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів, не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років.