Усвідомити велич подвигу людей, що здобули перемогу у Другій світовій війні, школярам допомагали ветерани-фронтовики. Живі свідки першої весни визволення досі пам’ятають, що вона була теплою та сонячною
Така зустріч з ветеранами у вінницькій школі №18 проводилася вперше, але задоволеними залишилися усі – школярі, ветерани, вчителі. Діти, для яких слово «війна» значить не більше, ніж кінострічки про бої, дізнались про неї з перших уст.
- Раніше ми проводили зустрічі з ветеранами та концерти для них у актовій залі школи, цього року ми запросили їх у кожен клас. Вони розказали дітям свою історію, а діти підготували та продемонстрували їм святкову програму до 67-річниці визволення Вінниччини від фашистських загарбників, - каже директор шкільного музею народознавства «Берегиня» Тетяна Марценюк. – А до Дня Перемоги, 9 травня, ми плануємо відкриття Музею слави, в якому будуть зібрані речі, фотографії, історії та книги. Багато експонатів нам передали самі ветерани.
У шкільні класи прийшли дев’ять ветеранів, серед них два бойових полковники Ольга Твердохлібова та Василь Батченко. Ольга – розвідниця, на фронт потрапила зовсім юною 17-річною дівчиною.
- Мене війна застала в Ленінграді. У той час я закінчила школу, але мені ще не було навіть 16 років. В університет мене брати не хотіли. Я побачила на вулиці оголошення, що набирають дівчат у військове училище та поїхала туди. Там також відмовили, сказали, що не вистачає два роки. Але тут йде війна, про які два роки може йти мова? Я розумію, що вчинила негарно, але виправила в своєму атестаті цифру п’ять на цифру три і знову подала документи. В училищі заплющили на це очі, - розповіла свою історію полковник Ольга Твердохлібова. – Я потрапила в секретний взвод розвідників. Ми навчалися лише рік і два місяці. Стрибали з парашута, вивчали мову, азбуку Морзе, спали по дві години на добу. Але ми були молодими, здоровими, займалися спортом та все витримали… Я добре пам’ятаю день визволення Вінниччини, 20 березня – він був теплим та сонячним.