Село Буша Ямпільського району, що на Вінниччині, розташоване на березі бурхливої річки Бушанки. Головні історичні пам'ятки цієї місцевості датуються різними століттями: поселення трипільської, скіфської, черняхівської культур, давньоруські поселення ХІ-ХІІ століть, підземні ходи і оборонна фортеця, дохристиянський скельний храм з унікальним бушанським рельєфом, ратуша та середньовічне кладовище, яке датується XVII-XIX століттями. Все це свідчить, що люди тут жили не одну тисячу років.
Буша увійшла в історію України, як одна зі славних віх визвольної війни 1648–1654 років. Майже все чоловіче населення міста, здатне носити зброю, пішло у військо Богдана Хмельницького. Ворожі війська розраховували на легку перемогу, коли дізналися, що в місті залишилися в основному жінки і діти. Жителі вирішили захищати своє місто до останнього подиху. За зброю взялися і жінки, і діти. Коли вони зрозуміли, що вистояти не вдасться, вирішили замкнулися в одному з порохових льохів і підпалити його. Страшний вибух знищив не тільки останніх оборонців, але й багато ворогів. Трагічна оборона міста стала символом мужності українського народу.
Відродження містечка розтяглося майже на століття. Досі збереглася оглядова вежа фортеці, льохи і підземні ходи, завалені камінням. Століття невблаганно руйнують цей древній пам'ятник.
Музей під відкритим небом - парк історичної скульптури - розташувався навколо уцілілої вежі замку. Руки талановитих сучасних майстрів і живописців втілили історію краю у скульптурах з місцевого каменю - піщаника, об'єднавши легенди і реальність.