Кеці глиняні в магазині dana.com.ua

Курка в кеці - одна з тих страв, які здаються простими рівно до першого шматочка. Потім стає зрозуміло, що справа не лише в курятині. Тут працює все разом: розпечений кеці, соки м’яса, овочі, сир і час, який дозволяє інгредієнтам подружитися між собою.

Для 3-4 порцій беру:

  • 700 г курячого стегна без кістки
  • 2 середні помідори
  • 1 велику цибулину
  • 150 г сулугуні
  • 2 зубчики часнику
  • 1 чайну ложку хмелі-сунелі
  • чорний перець
  • сіль
  • трохи рослинної олії
  • петрушку або кінзу

Куряче філе для цієї страви використовую рідко. Стегно виходить значно соковитішим. Нарізаю м’ясо великими шматочками. Приблизно такими, щоб один шматок був на два укуси. Солю, додаю перець, хмелі-сунелі та залишаю хоча б на 20 хвилин.

Поки м’ясо відпочиває, нарізаю цибулю півкільцями, а помідори - великими часточками. Не дрібніть овочі. У кеці вони мають відчуватися окремо, а не перетворюватися на соус.

Добре розігріваю сковороду. Додаю трохи олії та викладаю курку одним шаром. Це важливий момент. Якщо висипати все гіркою, м’ясо почне тушкуватися. Нам потрібна золотиста скоринка.

Обсмажую курку приблизно по 4-5 хвилин з кожного боку. До повної готовності доводити не потрібно. Вона ще запікатиметься.

Додаю цибулю. Перемішую і залишаю ще на кілька хвилин. Цибуля повинна стати м’якою та трохи солодкуватою. Потім додаю подрібнений часник. Саме зараз, а не на початку. Так він віддасть аромат і не підгорить.

Перекладаю все в кеці. Зверху розкладаю помідори. Вони дадуть сік і створять природний соус без жодної краплі води чи бульйону. Якщо помідори зимові й не дуже ароматні, додаю дрібку цукру. Це старий кухонний трюк, який справді працює.

Сулугуні натираю на великій тертці й щедро вкриваю ним страву. Сир тут не просто прикраса. Він утримує соки всередині та створює ту апетитну верхівку, яка першою привертає увагу.

Духовку розігріваю до 200 градусів. Кеці ставлю приблизно на 15 хвилин. Іноді вистачає дванадцяти. Орієнтуюся не на годинник, а на сир. Як тільки він розплавився і почав злегка рум’янитися по краях - готово.

Після духовки даю страві буквально дві хвилини спокою. Не більше. Потім посипаю свіжою зеленню і ставлю на стіл прямо в кеці.

Є одна річ, яку люблю в цій страві найбільше. Вона довго залишається гарячою. Можна неспішно говорити, наливати чай або вино, брати ще шматочок хліба, а курка все ще буде такою ж соковитою, як у першу хвилину подачі.

Мабуть, саме тому курка в кеці має особливу енергетику. Вона не про складність чи екзотичність. Вона про тепло. Про затишок. Про момент, коли за столом стає трохи голосніше, а тарілки спорожнюють набагато швидше, ніж ти очікував.