Історії переселенців. Як вони шукали роботу у Вінниці

- Проблемою для переселенців стало зменшення вакансій та відсутність робочих місць, - каже співробітниця Обласного центру зайнятості. -  А також низький рівень зарплат. Середній розмір заробітної плати на одну вакансію по області за жовтень лише 1661 грн.

Із подібними проблемами зіткнулася 35-річна Світлана Дмитрієва з Луганську, яка раніше працювала менеджером з зовнішньої реклами. У Вінниці їй вдалося знайти подібну роботу менеджера з реклами в поліграфічному агенстві:

- Роботодавці, коли дізнавалися, що у мене луганська прописка, іноді навіть не запрошували на співбесіду, - розповідає Світлана. - На запитання «Чому?» одного разу дали відповідь, яка довела до сліз: «А раптом ви украдете, де ми будемо вас шукати, в Луганську?».

Світлана розповіла, що відмовляли роботодавці ще й тому, що «всьому навчать, витратять час, а вона потім поїде в свій Луганськ».

- Тим більше, у Вінниці теж людей без роботи багато і краще працевлаштувати "своїх", ніж "прибульців" – каже Світлана

43 - річний Сергій Рудик з Макіївки працював фотокореспондентом на “малій Батьківщині”. Але у Вінниччині він не бачить перспектив для розвитку професійного фото. На його думку, тут цього не потрібно.

-Я вже дев'ять місяців живу в Приборівці, - каже вимушений переселенець. - Подав заяву в центр зайнятості, і нещодавно влаштувався в газету «Липовецькі вісті», журналістом на випробувальний термін. Оклад крихітний - 1300 грн. Але звідти пішов.

Разом із громадою макіївчанин планує створити тренувальний зал, швейний цех, та готель для вимушених переселенців у Приборівці.

Щоб знайти роботу у Вінниці 21 - річній Софії Дівісенко потрібно було повністю змінити фах. Диплом за спеціальністю логіста на залізничній дорозі довелося “розміняти” на професію веб-дизайнера.

- Моя спеціальність - логістика, - розповідає Софія Дівісенко. - Все, що пов'язано з координуванням вантажів залізницею. Професія має попит у Вінниці, але коли я приїхала влітку 2014 року, люди відмовлялися мене брати на роботу. Дивились на диплом. Говорили, що їм потрібен такий фахівець. Але, не брали на роботу через «неправильну» прописку.

Сьогодні Софія працює веб-дизайнером.

- Довелося заново вчитися, - каже дівчина-переселенець. - І зараз я задоволена своєю новою професією.

28-річний донетчанин Антон Нікітенко переїхав до Вінниці із великою сім’єю. Одразу сім людей. Тому окрім пошуку роботи гострим залишалось питання пошуку житла.

- За фахом я юрист - каже Антон. - Але тут, таких як я фахівців вистачає. Ходив по всьому місту, заходив в кожну юридичну контору і питав: «Вам потрібні співробітники?». На жаль, скрізь отримував відмови. Одна користь від цього - я тепер ідеально знаю місто.

Колишньому помічнику судді та держслужбовцю вдалося знайти роботу за покликанням.

- Зустрівся з психіатром вінницького військового шпиталю, - розповідає Нікітенко. - Поспілкувалися, і він запропонував мені стати волонтером-юристом. Я погодився, адже мені подобається допомагати «атошнікам». Юрист Антон Нікітенко займається проблемами отримання статусу учасника АТО, вирішує проблеми з демобілізацією, грошовим і матеріальним забезпеченням для солдат та ін.
Але за стінами шпиталю дає приватні юридичні консультації.