Ворожіння на святки: як та для чого зазирнути в майбутнє. Частина 1

У християнській традиції час святок настає із 6 грудня та триває аж до Водохрещі. Наші предки вірили, що у ці 13 днів можна не тільки дізнатися свою долю, а й змінити її на краще. У цей час нинішні бабусі ще молодими дівчатами намагалися відкрити завісу майбутнього та вдивлялися із свічкою у дзеркала опівночі. Для того, щоб угледіти образи суджених-ряджених, вони вигадували найвитонченіші способи. Свою долю ловили із допомогою волосся й віску, води й срібла.Такі ворожіння популярні і дотепер. Як вийшло, що язичницькі традиції та християнське свято переплелися у єдине ціле, знає Наталя Жмуд, кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології Вінницького національного педагогічного університету:

- Наше православ’я дуалістичне, воно дійсно переплетене з тими народними, чи як їх ще називають, язичницькими віруваннями. З однієї сторони ми молимося, а з іншої - ворожимо. І, нарешті, молимося, щоб це ворожіння справдилося. В цьому є специфіка слов’янського, зокрема і язичницького.

До кого звертаємося, коли ворожимо?

Почнемо з християнського погляду на спроби заглянути в майбутнє: православна традиція категорично забороняє будь-яке ворожіння й розуміє його як гріх. Вважається, що в процесі ворожіння ви так чи інакше викликаєте бісів, що вам же може нанести шкоду.

А от етнолог Наталя зауважує, поєднання язичницького та християнського характерне для української культури, і між силами, до яких звертаються українські дівчата, коли ворожать, не можна провести чітку межу.

- Тут і виявляється та двоякість: у ворожінні вони водночас зверталися і до християнського Бога, і проводили у той же час ритуали, які у основі своїй були язичницькими. Тобто зверталися і до різноманітних нехристиянських сил, - зауважує етнолог.

Кому можна ворожити на святки?

Якщо згідно старих традицій, то вже точно не жінкам, і не чоловікам. Тільки молоді дівчата, які ще перебувають у стані пошуку партнера і долі, за українською народною традицією можуть заглядати у дзеркало зі словами “Суджений, прийди!”.

Наталя Жмуд зауважує - усі різдвяні ворожіння спрямовані на пошуки долі:

- Тут є один важливий момент. Ворожити жінкам чи чоловікам - то вважалося гріхом. А, скажімо, дівчатам ворожити - це сприймалося нормально. Саме тут простежується ця дуалістичність. В першому випадку - це відлуння християнського бачення. А в другому - язичницька складова.Але вік рівності наклав свій відбиток і на цю традицію, тому зараз неважливо, чи ви — юнак, чи дівчина на виданні, чи матір-одиначка.

Чим ризикуєте, звертаючись до невідомих сил?

Перед тим, як перейти до ворожінь, треба дізнатися, з чим теоретично матимете справу, коли щось піде не так. Ворожать зазвичай увечері, коли настають сутінки. При цьому нічого не повинно відволікати. Всі думки повинні зосередитися про тому, як знайти відповідь на поставлене питання. Треба суворо дотримуватися усіх правил обряду, інакше, кажуть напівмістичні статті з Інтернету та навколомагічні газети, зустрінетеся не із судженим, а із кимось хвостатішим та рогатішим.

Під час святок розрізняють "святі вечори" (7—13 січня) — для веселих, смішних ворожінь — і "страшні вечори" (14— 19 січня) — для небезпечних, ризикованих.

У наступній статті “20 хвилин” розкаже про лайт-версії ворожінь та “хардкорні”, яких треба стерегтися — так, про всяк випадок. А також про два полюси точок зору на ворожіння — від священника та ворожбитки.