ЯК ЗНИЩУЮТЬ ЦУКРОВУ ГАЛУЗЬ НА ВІННИЧЧИНІ (ВІДЕО)

Турбівський цукровий завод – наявний приклад того, як знищується цукрова галузь на Вінниччині. В це важко повірити, однак менш ніж за 3 місяці підприємство яке мало 150 літню історію перетворили на груду сміття. Завод порізали на металобрухт, відтак місцева громада забула про прибуток.

Люди із жалем пригадують, – завод був серцем містечка.


– Ми працювали тут, все життя. Наші батьки тут працювали, всі працювали, ніхто такого не зробив. І війна була, німці були, німці такого теж не зробили. На виживання, поставили цих людей, – коментує колишній працівник Турбівського цукрового заводу Наталя Федорівна.

Дехто віддав заводу навіть своє здоров'я. Люди отримали інвалідність на підприємстві, а зараз до них нікому немає діла.


– Отак наша влада дбає про нас, отак. Мусимо дідом ходити і робити, щоб вижити. Тай отаке, порізали цей завод, хай би було дітям на роботу. Кому ці бідні люди потрібні? Комарі, задушили як комарів тай все, – не стримуючи сліз говорить колишній працівник заводу Валентина Дмитрівна.

Окрім Турбова, заводи знищуються по всій Вінниччині. В офіційній відповіді Народному контролю у Департаменті агропромислового розвитку повідомили: порівняно вже з 2000-ми роками площі посівів цукрових буряків на Вінниччині зменшилися приблизно втричі. За цей час (з 2000 р) у Вінницькій області порізано на металобрухт 11 цукрових заводів, а 16 заводів очікують рішення про подальше існування. В результаті у 2007 р. працювало тільки 19 підприємств, у 2008 р. – 13, у 2012 р. – 12, в 2015-му – лише 6. Відтак, в середньому роботу втратило понад 15 тисяч жителів Вінниччини.


– Ми зверталися до нашого голови райдержадміністрації то він пообіцяв, поки не будуть закінчені судові провадження то ніхто сюди не зайде і ніхто не поріже, а на сьогоднішній день ми ж бачимо, судові провадження не закінчені по ТОВ «Турбівський цукровий завод», а від нього вже залишилась купа сміття і димова труба, – жаліється екс-головний технолог Турбівського заводу Юлія Голуб.

Схема знищення заводу не складна: власник заводу російський «БМ Банк» олігарха Новинського, ніби чекає завершення ліквідації щоб продати завод за борги. В цей час фірма «Агроінтер», що теж зареєстрована в Москві спокійно заїздить на підприємство і починає його різати, а банк власник – ні пари з уст. Таким чином банк отримує готівку, а виплата заборгованості перед трудовим колективом оминає російського власника.

Аби дізнатися, як розслідують розкрадання заводів, зокрема Турбівського, ми звернулися до Вінницької поліції. Коментувати на камеру нам відмовились, а на запит повідомили: кримінальну справу відкрили, а потім закрили на цьому і все. Іншими словами: підозрюваних не встановили, куди ділись архівні матеріали – не відомо, жодних винних конкретних осіб не встановлено.

У 80-х Вінниччину часто називали «цукровим Донбасом». Наразі залишаємось біля розбитого корита. До того ж, спеціалісти стверджують, що нівелюючи можливість заробляти на цукровій галузі в Україну ввозять низькоякісну цукрову тростину та куди гірше – шкідливі підсолоджувачі.


– 250-300 тис. тон цукру завозиться із закордону і навіть не цукру, а цукрозамінників. Які синтетичні замінники які заборонені в ряді розвинених країн і виходить, що значна частина, ось практично 500 тис тон цукру з 1.8 мільйона, які потрібні для споживання, ці кошти ми віддаємо імпортним постачальникам, –коментує канд. екон. наук, викладач кафедри підготовки менеджерів ВНТУ Тетяна Білокінь.

Економісти підкреслюють, проблеми галузі можна подолати, аби було бажання, тим паче споживання цукру в світі за останніх десять років зросло майже на 26%.


– Зняти жорстке регулювання цін, як закупівлі так і продажу, друге – встановити чітку квоту по якій внутрішній ринок буде наповнюватись цукром який буде виготовлений в Україні. Це якщо ми хочемо врятувати нашу цукрову галузь. Ось цей момент, жорсткої позиції держави до ввезення цукрової тростини може вирішити майбутнє цукрової сфери, – економіст Юрій Прокопишен.

Так, в Україні «на плаву» залишились лиш «акули» цукрової галузі, решта – усунулась, або ж їм допомогли. Щоб монополісти не знищили всіх конкурентів без допомоги держави не обійтись, єдина надія щоб держава й монополіст не були представлені в одному обличчі.

Цікавим є той факт, згідно з інформації Мінюсту із 6 робочих заводів на Вінниччині в 2-ох заводах кінцевим власником є наш президент Петро Порошенко, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 9, кв. 32., ще один власник по сусідству, потіснився в тій самій юридичній адресі але в 37-й квартирі та ще одна контора – з офшорного Кіпру.

Коли держава перестане гальмувати і заважати діяльності цукрової галузі з'ясовували в Мін АПК. На офіційний запит нам відповіли, що вже працюють над законопроектом який не дасть державі впливати на цукровиків. Також у відповіді йдеться, що на застарілих заводах можна виготовляти біоетанол. Міністерство стверджує: зацікавлене у збереженні теперішніх заводів та виходу із сировиною у Європу. Однак, нажаль реальність значно жорстокіша. В той час коли сьогодення диктує аграріям свої правила гри на зовнішньому ринку, фірми російського агресора на наших очах вирізають підприємства на металобрухт.