• Головна
  • 31 березня в історії України та Вінниччини
10:19, 31 березня 2016 р.

31 березня в історії України та Вінниччини

1929 року Академія наук України запровадила «скрипниківський» правопис, який було попередньо ухвалено та затверджено на Всеукраїнській правописній конференції у Харкові. Назву правопису дали на честь тодішнього комісара освіти УРСР Миколи Скрипника. Оскільки у цьому правописі була врахована і галицька говірка, то у Львові Наукове товариство ім. Шевченка теж ухвалило цей правопис, таким чином його розповсюдили в усіх українських школах. Проте, уже у 1933 році радянська влада визнала правопис як «надто націоналістичний», тому його замінили. Після прийняття Україною незалежності не раз поставало питання про відновлення «скрипниківки» і поодинокі автори її використовують, проте цей правопис ще не узаконено на офіційному рівні.

У 1942 році з Вінниці до міста Розенберга на роботу відправили 631 чоловік та 848 жінки. Звідки вони поверталися або після Другої світової війни, або там і залишились.

З 1990 року по всій Україні відбулися демонстрації на підтримку прийнятих рішень Верховної Ради Литовської РСР про "відновлення незалежної Литовської держави". У Києві у демонстрації взяло участь понад 30 тисяч осіб. У місті Вінниця теж пройшли демонстрації, у них взяли участь і росіяни, євреї, поляки та представники інших національностей. За підрахунками інформцентру Української Гельсінської спілки, у мітингах, демонстраціях, пікетуваннях та інших акціях в Україні взяло участь більш як чверть мільйона осіб, а у Вінниці – 200-250 осіб. Цікаво, що демонстрації у Вінниці були одними з перших у всій Україні.
мітинг у Вінниці у 1990 році фото
демонстрації у Вінниці, фото: stiah.in.ua

У 1993 році у Харкові розпочався Перший український міжнародний театральний фестиваль «Березіль-93». Організаторами були Ігор Борис та Сергій Гордєєв. Присвятили фестиваль відомому українському режисеру Лесю Курбасу, а фестиваль названо в честь театру-студії, яку він заснував у 1922 році у Києві.

2002 року відбулися вибори у Верховну Раду України (вдруге – на змішаній, мажоритарно-пропорційній основі). Серед партій та блоків перемогла "Наша Україна" - 23,6%, за нею – КПУ – 20%, "За єдину Україну!" – 11,8%, Блок Юлії Тимошенко – 7,3% (несподівано високий результат), Соцпартія – 6,9%, СДПУ(о) – 6,3%. Партії влади – "За ЄдУ" й СДПУ(о) – показали несподівано низький результат. Але за рахунок тиску адміністрації президента Кучми, позафракційних та перебіжчиків Головою ВР став висуванець блоку "За ЄдУ!" Володимир Литвин, до того – глава адміністрації Президента.

У 2014 році актуальною для українців стала патріотична символіка. Тату-салони навіть запровадили акції безкоштовних татуювань у формі тризуба чи українського прапора.

Торік у цей день уряд вимагав від Верховної Ради ухвалити закон про заборону нацистської та комуністичної символіки. Відтак поза законом опиняться всі організації, що використовують комуністичну чи нацистську символіку.

У цей день народилися:

1869 року – український вчений, один із засновників судової медицини та криміналістики Микола Бокаріус. Написав близько 130 наукових праць, в тому числі ряд монографій та підручників. Деякі з них (наприклад, посібник з судової медицини для юристів «Первинний зовнішній огляд трупа при міліцейському і розшуковому дізнанні») досі не втратили своєї наукової цінності.

1873 року – український політичний та громадський діяч Микола Міхновський, ідеолог українського націоналізму та державної самостійності, філософ. Автор славнозвісної брошури "Самостійна Україна". Один із засновників першої політичної партії у Наддніпрянській Україні - Революційної української партії.
Микола Міхновський фото
Микола Міхновський, фото: ukrnationalism.com

1882 року – російський письменник та літературознавець українського походження Микола Корнєйчуков, якого світова спільнота знає під псевдонімом Корній Чуковський. Перекладач українських поетів (збірка «Молода Україна»), упорядник кількох видань російських перекладів Тараса Шевченка, автор нарису «Шевченко» (1911).

1914 року – український та російський поет та літературознавець Леонід Вишеславський, який писав свої твори як російською та українською мовами. За весь час творчої діяльності видав понад 60 книг віршів, прози та перекладів. Твори Вишеславського перекладалися українською, польською, німецькою, французькою та іншими мовами. Його виступи неодноразово транслювалися по радіо і телебаченню. Він мав прихильників і друзів у багатьох містах країни та за її межами.

1922 років – польський письменник і поет українського походження Володимир Марчак. Автор тритомного циклу оповідань «Українець в Польщі», побудованих на власних спостереженнях і пережиттях проблемної і трагічної долі Галичини в міжвоєнний і післявоєнний період. Описує щоденне життя родинного села Пакошівки і загалом всьго багатокультурного Прикарпаття.

Не забувайте вітати – Наталю, Кирила та Даниїла!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...