Фінансова децентралізація на Вінниччині: на районному рівні шукають можливості і не "кивають" на Київ

Про фінансову децентралізацію говорили багато – розписуючи потенціальні можливості та перспективні зиски від акумулювання податкових надходжень на місцях. Але конкретних прикладів, як правило, наводили мало. Це і зрозуміло – якщо місцева влада особливо на базовому рівні буде очікувати, що кошти, завдяки децентралізації, впадуть з неба, то виникатимуть й ризики того, що замість надходжень можна очікувати проблем, особливо у соціальній сфері.

Місцеві громади матимуть у своєму розпорядженні колосальний податковий ресурс. А отримані завдяки цьому кошти можна буде спрямовувати на реалізацію соціальних проектів, у тому числі й в освіті та медицині. Важливим фактором є і ефективне використання власних можливостей, наприклад знаходити ефективних орендарів на землю, чи майно громади. Шукати компроміси та налагоджувати діалог з бізнесом, який в європейських країнах є головним чинником соціальної відповідальності. Але чи спроможні керівники, особливо районного рівня, де ще не так давно владу та бізнес пов’язували десятилітні вузи кумівства та родинних стосунків працювати на добробут громади, а не на купку наближених місцевих підприємців? Тому для успіху децентралізації влади, насамперед, слід забезпечити руйнування корупційних схем.

Прикладом вдалої стратегії у зазначеній сфері стала діяльність керівництва Немирівського району. У власності чотирьох шкіл району знаходиться земля сільськогосподарського призначення, ця земля була віддана для обробітку місцевому ТОВ та фермерам. На спецрахунки загально-освітніх шкіл надходило 100-120 тисяч гривень від сільгоспвиробників, які платили 3% та 4% від грошової оцінки за оренду землі.  Нещодавно, за ініціативи голови Немирівської РДА Юрія Погорелюка було проведено засідання спеціальної комісії де в результаті конструктивного діалогу з сільгоспвиробниками району та директорами шкіл було підписано нові угоди про співпрацю.

Фермери та агропромислові структури погодились сплачувати за оренду шкільної землі відповідно 10% (Дубовецька ЗОШ) та 12% (Ковалівська ЗОШ) від нормативно-грошової оцінки. Фермер, що обробляє землю Новоселівської ЗОШ теж готовий сплачувати 10 % за оренду та взяти шефство над місцевою школою. Загалом за використання землі 4 районних шкіл сума надходжень на рахунки шкіл зросте на 500 000 гривень і складе більше 600 тисяч. Разом з тим усі сільгоспвиробники заплатять до бюджетів сільських рад по 200 грн з гектара єдиного податку.

Враховуючи те, що значний рівень девальвації національної валюти призвів до збільшення чистого валютного прибутку експортерів (а на Вінниччині майже всі вони працюють у галузі АПК), для бізнесу такі завдання цілком реальні. А для місцевих бюджетів та для дотаційної освітньої галузі значна допомога.

Таким чином, в області починає реалізовуватися стратегія керівника Вінницької ОДА – Валерія Коровія, спрямована на стимулювання місцевої влади самостійно вирішувати ключові проблеми територіальних громад. Тим більше, що й бюджетні можливості у них для цього є. Якщо ж чиновники не бажають, або не вміють скористатися наявними важелями впливу, «кивати» на Вінницю чи Київ, які начебто «не дають гроші» уже не вийде. Принаймні на прикладі одного району видно, що тільки ефективне використання земель місцевих шкіл може дати додаткові надходження більш ніж 20 мільйонів гривень на рік по області. Зазначені кошти можуть значно покращити матеріально-технічну базу закладів освіти не використовуючи державне фінансування. І це лише один приклад, аналогічних інструментів і можливостей на місцях після впровадження реформи децентралізації є достатньо.

У цьому, в принципі, й суть децентралізації влади. Яка може стати основною реформою, наслідки якої дадуть швидкі та позитивні результати кожній громаді.