Що намагались виробляти на зупинених цукрозаводах на Вінниччині

Незважаючи на те, що на Вінниччині з тріском провалилися всі попередні проекти з перепрофілювання непрацюючих цукрозаводів, окремі задуми знову намагаються втілити в життя.

Представники обласної влади стверджують, що саме тепер з'явилися перспективи реанімувати навіть непрацюючі цукроварні, тому наполегливо радять господарникам не зменшувати площі під буряками. Бо зних можна отримувати не тільки цукор. 

Ні карамелі, ні палива, ні сміття

Саме кріп, сухофрукти й карамель продукцію мали видавати "на-гора" на деяких цукроварнях краю. Тодішній генеральний директор обласної асоціації "Поділляцукор" особисто переконував журналістів, що нова справа вигідна і перспективна. Наголошував, що вона не потребує значних затрат для зміни технології.

А ось заводчани мовчали. Схоже, вони вже тоді розуміли, що задумана справа лусне, як мильна булька. Такої само думки дотримувалися на інших цукрозаводах. "Це навіть смішно - сушити кріп на цукрозаводі", - казав тоді головний інженер. Як у воду дивився.

Так само провалився з тріском проект виробництва на одній з цукроварень карамельних цукерок і так званих цукерок-"подушечок" з начинкою всередині. "Подушечки" навіть були зварили для проби на смак. На цьому все й закінчилося. Конкурувати з виробами кондитерської фабрики в колективу цукрозаводу не було можливостей.

Найбільш реальний задум мали підприємці, які взялися за освоєння виробництва паливного етанолу з цукрових буряків. "Розливати" екологічне пальне планували на Бабинському цукрозаводі Іллінецького району. На той час вже була відома технологія виготовлення такої продукції. Цукрові корінці мали переробляли на сік, а з нього робити паливний спирт.

Уже тоді, приблизно десять років тому, за кордоном його широко використовували як добавку до бензину. Власники, які придбали непрацюючий завод, настільки були впевнені в успішній реалізації свого задуму, що навіть називали терміни виготовлення перших літрів екологічного пального.

Чому ж у Бабині так і не отримали жодної краплі біоетанолу? Фахівці називають дві причини провалу проекту. По-перше, на законодавчому рівні на той час ще не було остаточно врегульовано можливості реалізації виробництва екологічних добавок до бензинів. Зрештою, дотепер цього не зроблено. По-друге, лобі бензинових "королів" активно встромляло палиці в колеса в будь-яку справу, що сприяла появі на ринку конкурентної продукції.

В селі Степанівка, що за 20 кілометрів від Вінниці, на непрацюючому цукрозаводі планували встановити лінію з... переробки сміття. Представники київської фірми звернулися до селищної ради Вороновиці, на території якої знаходиться цукроварня, з проханням надати їм дозвіл на такі роботи.

«Минулої осені ми отримали листа від київського ТОВ "Інвестиційна компанія "Марконі", - каже селищний голова Вороновиці Віктор Стецький. - У ньому йшлося про надання дозволу на будівництво сміттєпереробного заводу на території непрацюючого цукрового заводу. Але депутати на сесії не наважилися самостійно приймати рішення. Треба було спитати думку громади».

Узимку скликали сход селища. 1300 людей прийшли на збори. Для всіх не вистачило місця у залі Будинку культури. Люди стояли у вестибюлі і навіть на вулиці, незважаючи на мороз. Хто не зміг прийти на збори, передали заяви з проханням долучити свій голос проти будівництва заводу. Їхні заяви принесли депутати і голови вуличних комітетів.

Гості з Києва робили наголос на безпечності планованого виробництва для екології. Однак те, що люди побачили на екрані, викликало в них багато запитань. На більшість з яких кияни не могли відповісти.

«Представники фірми з Києва казали, що за технічними параметрами завод має бути на відстані не менше 50 метрів від житлових будинків, - каже місцевий житель, інженер за фахом, Віталій Казаков. - Вони вважають, що саме стільки до найближчої хати в заводському селищі. Насправді будинки стоять через дорогу від паркана заводу, не більш як за 20 метрів. З фільму ми побачили, що для роботи такого підприємства потрібно багато води. А куди підуть відпрацьовані стоки? На це запитання не було конкретної відповіді. Недалеко біля заводських воріт починається ставок. Він з'єднаний з річечкою Воронка, а вона впадає у Південний Буг».

Потужність підприємства, яке мали намір облаштувати у стінах цукроварні, 500 тисяч тонн твердих побутових відходів на рік. На запитання: "Звідки їх привозитимуть?" кияни сказали, що це завод для Вінниці.

Однак директор Департаменту комунального майна та благоустрою Вінницької міськради Ігор Корольчук пояснив, що з міською владою питання не узгоджували. Одне слово, переробляти побутові відходи на цукрозаводі громада не дозволила, і гості відправилися додому. Втім, основну продукцію завод також не виробляє.

Незважаючи на те, що жоден з проектів перепрофілювання цукрових заводів поки що не вдався, нині обласна влада знову повернулася до питання з реанімації цукроварень. Без належних запасів сировини не обійтися. 

Навіщо буряки для непрацюючих заводів?

Тепер Начальник Департаменту економіки Вінницької облдержадміністрації Андрій Гижко запевняє: «Продукція сільського господарства, зокрема, цукрові буряки, може слугувати сировиною для виробництва альтернативних джерел енергії. Керівництво облдержадміністрації проводить консультації та узгодження з Мінагрополітики на предмет перепрофілювання окремих підприємств для виробництва біоетанолу, що є добавкою до бензинів».

У державі вже напрацьовано технології виробництва такого виду продукції. До того ж в області нараховується більше десяти спиртових заводів, на яких також є можливість виготовляти альтернативне пальне. На одному з них - у Гайсині - таку продукцію уже виготовляють.

«Відновлення цукрової галузі - питання не тільки економічне, а й соціальне», - нагадує чиновник.