Губернатор Вінниччини розповів про свій життєвий шлях

Іван Мовчан уже дев’ять місяців керує Вінницькою областю на посаді голови облдержадміністрації. Його знають як управлінця-господарника, людину серйозну, чітку, послідовну та виважену. Завжди у справах, відрядженнях, ділових зустрічах – таким його часто бачимо у новинах та на шпальтах газет. Але коли робочий час завершується, ділові питання вирішено, зачиняються двері кабінету і гасне світло у коридорах адміністрації, наш губернатор приходить туди, де він люблячий чоловік, батько, дідусь і син. І саме родинний затишок та сімейні стосунки формують у людині її характер та відношення до усього навколо. А всі ми – родом із дитинства, де у батьківському домі звучать перші життєві настанови, де береться початок становлення особистості, від чого залежить подальша доля кожного з нас.

Життєва дорога Івана Мовчана розпочалася із маленького затишного села Крикливець, що у Крижопільському районі. Тут він зростав разом із сестрою Ганною в родині скромних працьовитих селян Михайла Олеяновича та Параски Михайлівни. Тут юним закохався у дівчину Ніну, з якою створив сім’ю та виховав двох синів. Тут і досі проживає мама Івана Михайловича, котра на свято Покрови 14 жовтня цьогоріч відзначила своє 85-річчя.

Привітати матір губернатор приїхав зі всією родиною, аби побажати здоров’я ще до ста років прожити і подякувати за те, що виростила і виховала у любові та працьовитості. Вітати Параску Михайлівну у Крикливець також з’їхалися родичі, друзі, прийшли сусіди, а також колеги Івана Михайловича.

Параско Михайлівно, відчуваєте себе на 85 років?

– Відчуваю, що вже негодна робити. Я весь вік працювала, щоб дітей на ноги поставити. А тепер ходити тяжко, працювати не можу, то я вишиваю – рушники, подушки, сорочки.

А й справді – усі образи у хаті Параски Мовчан огорнені вишитими рушниками. Охайною пірамідкою на ліжку стоять вишиті подушки. Жінка розповідає, що колись вишивала все те при свічці зимовими вечорами, та й зараз намагається не полишати улюблену справу. Каже, багато своїх витворів подарувала родичам, сусідам, ще частина у шафі лежить, бо уже немає де почепити.

Як виховувала сина, які життєві настанови давала дітям, і які труднощі довелося пройти родині, – іменинниця розповіла під час свята.

– Ваня завжди був слухняним, гарно вчився, і мені допомагав на фермі. Тяжко робив. В його віці діти так не працювали, як він. Ми як хату розбудовували, то він і в будівництві допомагав, і погріб будував, кухню, сарай. Ви в селі кого спитаєте за Ваню – ніхто про нього слова поганого не скаже, – не приховує материнської радості Параска Михайлівна.

Мама губернатора розповіла, що він не мав ніколи шкідливих звичок. А ще мало кому відомо, що в армії Іван Мовчан був десантником – військова частина, в якій служив, базувалася в Ізяславі. Та не просто десантником був, а одним з кращих солдатів – листоноші частенько приносили матері грамоти та подяки.

– Перший раз лист з армії поштарка мені принесла на роботу, а я дуже перелякалася, бо ж десантником був, переживала. Розгортаємо конверт – а там подяка за заслуги сина. Сам хотів бути десантником. Як писав, що буде стрибати з парашутом, то молилася ночами, – згадує жінка.

Цікаву історію з дитинства Івана Мовчана розповіла сусідка Марія Шафранюк, котра завжди підтримувала з родиною Мовчанів добрі стосунки.

– Якось я пам’ятаю, коли Іван малим ще був, і грався із сусідськими дітьми, – ну, вони бавилися та й заляпалися у болото. Іван йде додому засмучений, що одяг забруднив, а мама його насварити хотіла. Так моя бабуся Ганна казала їй: «Параско, не сварися на нього. Він ще буде великою людиною, і ти перед ним голову приклониш». Тепер Параска Михайлівна мені не один раз згадує слова бабусі.

– Так, так – було таке. І звідки Ганна те знала? – досі дивується мама губернатора.

Сестра Ганна не пригадує, щоб між нею та меншим братом були протиріччя, адже батьки навчали їх завжди взаємодопомозі та підтримці. А головне – завжди залишатися людиною і робити усе з душею та любов’ю.

– Іван, хоч і молодший за мене, завжди хотів бути лідером. Але батькам не суперечив.

Могли би подумати, що ваш брат стане губернатором?

– Могла. Тому що він завжди був наполегливим, цікавим, з характером керівника. Він з першого класу допомагав людям пасти корів, і так заробляв гроші на себе, і ще й на мене вистачало. Вмів розподіляти обов’язки. А ще завжди ставив перед собою багато цілей, досягав їх і вимагав від себе більшого, не зупиняючись на здобутому. Але це не було жадобою до якогось матеріального забезпечення, а бажання дати більше дітям, родині, дати більше людям – це вже коли він починав свою справу.

Як зараз підтримуєте родинні стосунки?

– Як виходить, то разом зустрічаємося – у мами, чи в гості одні до одного їздимо. Діти наші теж дружать. Іван кожного ранку о сьомій годині мамі телефонує, питає, як здоров’я. А вона все дивиться телевізор, газети читає, де він виступає. Приїздить він десь раз у місяць, але якщо у відрядженні десь поряд буває – обов’язково до мами навідається бодай на 5 хвилин.

Як не дивно, та саме від мами Іван Михайлович отримав лідерські якості – вона давала дітям завдання та настанови, яких всі мали чітко дотримуватися. Батько ж вчив дітей моральності та людяності. Настанови батьків Іван Мовчан передав і своїм синам.

– Головні якості, яких він нас вчив – це принциповість і непохитність у досягненні поставлених цілей, – розповідає молодший син Роман. – Батько говорив, що потрібно йти до мети, якщо в глибині душі відчуваєш, що вона потрібна. А ще – ніколи не зупинятися, мріяти і не переставати вірити. І я вважаю, що саме це дозволяє людині знайти свій шлях, відсторонитися від якоїсь метушні і залишатися собою.

– Тому що те, що сієш, – те й пожнеш. І що б не довелося робити – це правило завжди спрацьовує, – впевнений Іван Мовчан. Прогулюючись батьківським подвір’ям, губернатор поділився дитячими та юнацькими спогадами.

– Скільки пам’ятаю батьківське подвір’я – воно завжди було бідним, але чистим і охайним. Батьки надзвичайно важко працювали. Мати завжди була на фермі, йшла на роботу до сходу сонця. У нашій родині завжди сповідувалися принципи людяності, доброти – так говорив батько. А мати постійно вчила дисципліні. Батько дбав про чистоту в подвір’ї – підмітав його щотижня, мати – дбала про дім.

Іван Мовчан згадує, що батько Михайло Олеянович завжди мріяв, щоб син отримав хорошу освіту і в майбутньому вийшов із села. Тож коли тільки майбутній керівник Вінницької області мав якусь хвильку вільного часу – йшов до сільської бібліотеки.

– Перечитав усі книжки, які були там. Адже на той час саме в них були всі знання. Коли мені дарували книгу, я неймовірно був радий, бо дістати їх тоді було складно. Це був кращий подарунок, аніж будь-які сучасні технічні новинки, – пригадує Іван Михайлович. Зізнається, коли приїздить до рідної домівки – щось озивається в серці тихим щемом.

– Тоді у нашому селі багато людей жило, дітей, молоді. Нині тут переважно люди пенсійного віку, а багатьох тих людей, яких знав, уже немає. Половини моїх ровесників теж уже немає. І це боляче, адже це відображає нинішній стан сучасного українського села. Всі свої життєві зміни, чи зміни в країні я оцінюю по оцьому острівцю своєї батьківщини, – з сумом говорить губернатор. – Зараз навідуюся до матері нечасто – десь раз у місяць. Шкодую, звісно, що не можу більшого. Не раз брався забрати матір до себе, аби бути ближче, допомагати їй. Та вона не витримувала більше трьох днів і їхала додому. Вона говорить, що саме тут, у селі, почувається найкраще.

Не зважаючи на високу посаду, Іван Михайлович продовжив вибудовувати оті, родинні, принципи моралі і в роботі. Він показав себе керівником-господарником, який перш за все хоче бачити конкретні справи і результат. І в робочому процесі людині на такій посаді дуже часто доводиться стикатися із різними проблемами, людьми та характерами, проте ніхто із колег та підлеглих Івана Мовчана не пригадав, щоб коли-небудь його слова розходилися з ділом.

Так сталося, що нинішній заступник губернатора Вінниччини Любов Спірідонова знала Івана Мовчана ще задовго до початку його політичної діяльності. І як ніхто інший вона знає про його починання, та історію становлення, про що й розповіла.

– Без перебільшення, Іван Мовчан – з тієї категорії людей, які зробили себе самі, – каже заступниця. – З Іваном Михайловичем я познайомилася у 1987 році – ми тоді разом працювали у комсомолі. Я була керівником райкому в Томашполі, Іван Михайлович – у Крижополі. І вже тоді він робив упевнені кроки в кар’єрі, поставлені завдання виконував одним із перших, генерував цікаві ідеї.

Любов Михайлівна розповіла, що після розпаду Радянського Союзу Іван Мовчан вирішив створити свою справу. І це в ті часи, коли ставлення до приватної власності було суперечливим.

– Думаю, це було досить непросто, проте він зумів. Особливо дивувало те, що Іван Михайлович брався за такий бізнес, на який би в той час ніхто не наважився: це і туристичні послуги, і різні фонди з підтримки, аграрний напрямок. Це були прості справи, потрібні людям, але ніхто не уявляв, що це можна робити, – каже Любов Спірідонова.

Іван Михайлович завжди вмів об’єднувати тих людей, яким вірив, з якими довелося пройти чимало труднощів. Особливо нинішній заступниці губернатора запам’яталися часи, коли Іван Михайлович вирішив розпочати роботу в аграрній сфері.

– Тоді була страшенна розруха, і він брав найбільш запущені – «лежачі» – господарства, які мали величезні борги і перед податковою, і перед пенсійним фондом. Ніхто і не думав, що на тих підприємствах ще колись щось працюватиме. А він підняв усі ці господарства! У моєму рідному Томашпільському районі є село Пеньківка – тоді, в основному, його мешканцями були люди похилого віку, село знаходиться далеко від центру. А ще біля Вапнярки село Вербова. Та багато таких було, де підприємства не працювали роками, – говорить Любов Михайлівна.

Іван Мовчан взяв під свою відповідальність ці підприємства, і не лише погасив борги, а й одним із перших почав займатися саме інфраструктурою села. Почали допомагати школам, фельдшерсько-акушерським пунктам, ремонтувати пам’ятники, дороги, надавати якусь матеріальну підтримку людям, котрі опинилися в складних обставинах. За словами Любові Спірідонової, ці відновлені господарства працюють і донині, люди отримують стабільну заробітну плату, вирощують зразкові врожаї.

– Що стосується політичної діяльності, то Іван Михайлович ніколи не був політиком. Він продовжує використовувати ті життєві принципи, які викарбувалися протягом його спілкування з людьми. Спочатку йому було складно зрозуміти оцю специфіку роботи – звіти, цифри, папери, наради. Було важко зрозуміти, чому в одному районі – нормальний рівень життя, заробітна плата, робочі місця, а в ішому, із таким же потенціалом, – цілковита розруха. Тоді почав з дрібного – провів інвентаризацію земель, почав витягувати зайнятість населення з «тіні», проводити інформаційну роботу стосовно працевлаштування. Йому вдалося залучити позабюджетні кошти, аби допомогти гуманітарній сфері області, – пригадує Любов Спірідонова.

Сьогодні Іван Михайлович сприймає Вінниччину, як одне величезне господарство, де кожен має свою роль, свої обов’язки, і кожен працює на своєму місці.

– Коли працював у бізнесі, я хотів побудувати систему, в якій кожен зміг би себе забезпечити. І зараз я намагаюся працювати за тими ж принципами – система, у якій кожен робить бодай невеличкий внесок у розвиток області та майбутнього для своїх дітей.

vinnitsaok
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
62 просмотра в декабре
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Общество
В Винницкой транспортной компании готовятся внедрить новые методы оплаты для пассажиров. В общественном транспорте города в ближайшее время рассчитаться за поездку удастся с помощью собственного смартфона. Нововведения должны решить вопрос с дефицитом кондукторов на отдельных маршрутах. О том, что в Винницкой транспортной компании планируют реализовать альтернативные методы оплаты, стало известно в конце лета. Сегодня процесс выходит на финишную прямую. Дл...
Происшествия
Сегодня, около 15:00, в Виннице, возле арки входа в Центральный парк, на пешеходной переходе автомобиль марки "Лексус" сбил мужчинуФото с места ДТП выложили пользователи в социальных сетях. Как сообщили в Ситуационном Центре, мужчина не выжил. Подробности позже...
Криминал
11 декабря около 23:00 на улице Магистратской три молодых парня, применив физическую силу, напали на 61-летнего винничанина. Правонарушители вырвали у него из рук сумку, в которой находился мобильный телефон и денежные средства.Пострадавший не растерялся, а сразу позвонил на линию 102. Ориентировку на злоумышленников передали всем мобильным экипажам полиции.Трех похожих по описанию лиц патрульные заметили на улице Соборной. Парни, увидев патрульный автомоб...
Общество
В Виннице создали важную петицию о сохранении винницких катакомб в городе, а именно на месте демонтажа здания бывшей гостиницы "Центральная", более известной как городская прокуратура.С таким обращением в петиции обратился винницкий архитектор Виталий Плясовица.Петиция набрала уже больше 100 голосов. Проголосовать можно ЗДЕСЬ
Общество
В зале заседаний райгосадминистрации 11 декабря председатель Калиновской райгосадминистрации Владимир Гаврилюк представил первого заместителя председателя райгосадминистрации Анатолия Игоревича Пачевского. Об этом сообщает сайт Калиновской РГА.В церемонии приняли участие председатель районного совета Василий Полищук, руководители структурных подразделений и отделов райгосадминистрации.Председатель райгосадминистрации Владимир Гаврилюк своему первому замест...
Общество
Перед новогодними праздниками у нас возникает много вопросов по поводу подготовки. Что надеть? Где отпраздновать? Где купить подарки родным? Есть те, кто уже заранее подготовился и купил все что нужно, ну и есть те, кто впопыхах  31 декабря будет бегать по магазинам. Сайт 0432.ua совместно с нашими партнерами подготовил статью, с помощью которой Вы сможете найти ответы на все свои вопросы. И так первый пункт в нашем проводнике к новогодним праздникам это:...
Происшествия
Управлением уголовного розыска ГУНП в Винницкой области разыскивается без вести пропавший 30-летний житель Винницы. С мужчиной, который находился в г. Киеве, 22 апреля была потеряна связь и в настоящее время его местонахождение неизвестно.Приметы: рост 160 см, светлые волосы, серые глаза, среднего телосложения.Особые приметы: на лобной части головы слева шишка. Если кому известно место пребывания мужчины, просьба сообщить в полицию по телефонам: (0432) 59-...
Общество
В Центральном парке культуры и отдыха Винницы заканчивают монтировать главную елку Винницы. "Осталось совсем немного, последние штрихи и начнем украшать!Наша красавица будет самой лучшей, самой привлекательной ", - отмечают работники парка.
Происшествия
Жители трех поселков боятся ходить по улицам из-за бродячих волков. Волки не дают покоя жителям трех сел. Хищники настолько обнаглели, что не боятся заходить даже во дворы местных жителей. Местные уже боятся ходить по улицам и детей одних из дома не выпускают.Хищники орудуют в Могилев-Подольском районе. В одном из хозяйств разодрали козла, в другом теленка. Люди не выпускают детей одних на улицу.Местные егеря начали устраивать на волков облавы. Удалось пой...