Діти із притулку на Стрімкій на Великдень підуть до церкви

Багато вихованців закладу сподіваються, що на свята батьки заберуть їх додому.

Так, 11-річний Віталик (прізвище не називаємо з етичних міркувань - прим. ред.) із семирічною сестричкою Зорянкою потрапили до притулку через пристрасть їхньої матері до спиртного. Зорянка пригадує, як мама пекла вдома паски і як вони ходили їх святити. Дівчинка зізнається, що чекає свята, бо любить “солодку булочку” і цукерки.

- Мама завжди пекла паску сама, - каже Зорянка. - Сипала у миску борошно і лила водичку. А я їй допомагала.

Дівчинка ще не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. Однак, якщо мати питиме і надалі, така доля для дитини - неминуча. Братик Зорянки Віталик мріє, що мама забере їх на свята додому. Дитина каже, що йому у притулку добре, він любить психолога і вихователів, але хоче побачити рідних. Також Віталик згадує свого дядька, який любить пожартувати.

- Мама зараз хвора, а так вона не віддала б нас сюди, - пояснює він. - Тато зараз у Дніпропетровську, не знаю, чи він нас забере. Моя мама взагалі не п’є - ні-ні. Але я ще тут побув би. Нас тут годують гарно і гратися можна. Психолог у нас - гарна і добра! І ми з дітками граємося.

Батько дітей перебуває в іншому місті і, скоріш за все, його позбавлять батьківських прав, розповідає завідувач притулку Володимир Завіша. Мама дітей, за його словами, пиячить. Вона мала серйозні проблеми зі здоров’ям і зараз настільки хвора, що не може годувати і доглядати за дітьми.

Така ж проблема спіткала й іншого хлопця із притулку. Чотирнадцятирічний Влад навіть не вміє нормально читати і писати. Хлопець розповів, як він потрапив у притулок.

- Я декілька разів ішов із дому, - розповідає Влад. - Тут я вже шостий чи сьомий раз. У селі, де я живу, мені було нецікаво, тому я втікав у Тернопіль.

Як заробляв собі на життя і з чого харчувався, хлопець не розповідає. Стверджує, що жебракуванням не займався. Влад зізнається, що спочатку жив на гроші, які взяв у батьків, або з того, що заробив, допомагаючи комусь на городніх роботах. Сюди ж його привела крадіжка.

- Якось йшов з дому із 50-ма гривнями, а бувало, що заробляв і тисячу, й дві тисячі гривень, - говорить Влад. - Одного разу вкрав у сусіда “зварку” (пристрій для зварювання - прим. ред.). Тепер, напевно, мене відправлять у школу-інтернат, що в Коропці, або у Бережани. Не думаю, що мені там житиметься гірше, аніж вдома. Але більше красти я не хочу.

Про батьків і рідних хлопець розповідає неохоче. Однак припускає, що на Великодні свята мама або брат заберуть його додому.

- Батьки хлопця п’ють, - говорить Володимир Завіша. - Дитина у свої 14 років закінчила тільки три класи. Писати і читати Влада вчать наші вихователі, аби він освоїв елементарні знання. Двоє його старших братів перебувають у в’язниці. Мати випиває. А дитина хоче їсти. Хлопець зізнався: пристрій вкрав, бо хотів з’їсти чогось смачного.

До речі, коли автор статті зайшла у притулок для дітей, двоє хлопців, які не спали, почали перемовлятися, чи це не чиясь мама. Ще декілька пар дитячих очей допитливо супроводжували її поглядом по коридору. Більшість цих дітей поки що мають бодай одного з батьків.

Завдяки тому, що діти перебувають під опікою держави, вони матимуть усі необхідні атрибути свята, кажуть вихователі. На жаль, радощів у сім’ях цих діток майже не буває, адже батьки у багатьох із них - алкозалежні.

- У них буде все, як у звичайних дітей, - каже пан Завіша. - Це - паска, писанки із крашанками, ковбаса, солодощі, інші смачні наїдки. Усе - завдяки спонсорам. Підуть діти і до церкви. Напередодні свята вихователька поведе малечу святити паски й кошики.

Багато потрібних речей і смаколиків перед Великоднем дітям приносять спонсори притулку. Вони, як розповідає пан Завіша, постійно допомагають вихованцям, адже ці діти, як ніхто інший, потребують опіки і підтримки зі сторони чужих людей.

- До нас діти потрапляють із дуже проблемних сімей, - продовжує завідувач. - Найчастіше стикаємося зі зловживанням батьків алкоголем. Через це вони не виконують елементарних обов’язків щодо догляду за дітьми.

Бувають випадки, розповідає практикуючий психолог закладу Наталія Костюк, що діти днями не бачать їжі, не мають одягу, сплять у лахмітті. Зазвичай причиною цього є алкоголізм і байдужість батьків.

- Під нашою опікою діти перебувають до трьох місяців, - говорить пані Костюк. - За цей час ми намагаємося зробити для них своєрідні “канікули” від важкого життя. Те, що бачили і натерпілися деякі дітки у свої п’ять рочків, може налякати навіть дорослого. Тому ми працюємо з такими дітками, заспокоюємо їх, піклуємося, аби їм тут було добре. Подальшу їхню долю вирішують у суді.