Навіщо Путін дратує Меркель новим загостренням на Донбасі

З наближенням імовірної зустрічі в "нормандському" форматі і без того умовне перемир'я на Донбасі знову перетворюється у позиційну війну

Так, в ніч на 8 січня позиції українських військ були обстріляні вісім разів, протягом дня 8 січня – 16 разів, а минулої ночі було уже 50 обстрілів. Уже не вперше посилення обстрілів співпало з прибуттям на Донбас чергового путінського "гуманітарного конвою", що аж ніяк не випадково. Отже, можна констатувати, що після певного затишшя, що настало після оголошення "режиму тиші" 9 грудня, ситуація поступово повернулася до попереднього стану позиційної війни - без активних наступальних операцій, але з постійними обстрілами. Досягти тривалого припинення вогню на Донбасі вкотре не вдалося, і сталося це лише з однієї причини – справжня тиша на Донбасі сьогодні зовсім не вигідна Путіну, як не вигідна йому і подальша серйозна ескалація. Тому російський президент робить усе, аби ситуація "ні миру, ні війни" тривала і надалі.

Підживлюючи вогонь війни на Донбасі, Путін вирішує одразу декілька власних цілей. По-перше, він бентежить незагоєну рану на тілі Україні, змушуючи нашу країну нести людські і матеріальні втрати, та розхитуючи таким чином в Україні і внутрішньополітичну ситуацію. Можна не сумніватися, що очікувана з 10 січня четверта хвиля мобілізації супроводжуватиметься черговими інспірованими ФСБ антимобілізаційними "пацифістськими" акціями.

По-друге, підтримуючи постійну напругу на лінії зіткнення, Путін тримає в стані боєготовності всю ватагу з власних найманців та кадрових військових, яку сам він озброїв та відправив в Україну. Адже, єдине чим ці люди можуть займатися – це воювати. В разі повного припинення бойових дій серед всієї цієї братви обов'язково почнеться моральний занепад з усіма можливими та молоприємними для російського керівництва наслідками. 

І третє, та найголовніше, це те, що ситуація тліючого конфлікту є оптимальною для Путіна в світлі майбутніх переговорів в "нормандському" форматі (Україна, Німеччина, Франція, Росія). Російський диктатор прекрасно розуміє, що від повного припинення вогню на Донбасі він не отримає жодного зиску – санкції ніхто не скасує. Як пояснила напередодні рейхсканцлер Ангела Меркель, єдиною умовою перегляду частини санкцій є повне дотримання мінських домовленостей, яке, окрім умови припинення вогню містить і інші пункти, виконувати які Путін аж ніяк не прагне. Отже, якщо вогонь на Донбасі припиниться, то Меркель з Оландом вимагатимуть від Путіна виконувати наступні пункти – встановлення контролю над окупованою Росією ділянкою українського кордону, відведення важкого озброєння від лінії зіткнення, а далі і вивід власних найманців з зони конфлікту. Навіщо ж Путіну самому понижувати ставки, не отримуючи, натомість, ніяких поступок? Отже, найімовірніше, що обстріли українських позицій триватимуть і надалі, а Путін тим часом продовжить торгуватися з Заходом, вимагаючи хоч якогось послаблення санкцій в обмін на припинення вогню. Про виконання ж інших пунктів мінського плану годі й думати.

Україні ж в цій ситуації залишається лише одне – адекватно зброєю відповідати на факти порушення перемир'я з боку путінських терористів, адже сподіватися, що бойовики припинять обстріли з доброї волі Путіна наразі не доводиться.