Багатодітна родина з Попасної встигла виїхати на Вінниччину до того, як по їх вулиці почали стріляти

Загострення ситуації в зоні бойових дій на сході країни, посилення обстрілів бойовиками населених пунктів регіону, житлових кварталів спонукає залишати свої домівки навіть тих, хто до останнього сподівався, що мир нарешті настане. Вони й тепер у це вірять. Навіть, тимчасово перебравшись на Вінниччину. Як, наприклад, родина Дмитра Колесника з Попасної, яку ввечері 5 лютого зустрічали на пероні Вінницького залізничного вокзалу. 

У мирному житті чоловік працював експедитором, має четверо ще зовсім малих дітей. Із ними, дружиною та тещею вирішили вибиратися з-під мало не щоденних обстрілів.

- Чекали, що все наладиться, аж поки не почали стріляти по нашій вулиці, - розповідає Дмитро. - Нам спочатку допомогли виїхати з міста нацгвардійці, з перепустками особливих проблем не було. Взяли з собою тільки найнеобхідніше. Добиралися через Лисичанськ до Києва, багато допомогли волонтери, рятувальники.

Сім'я не приховує, що хоче дістатися Молдови, де мешкають їх родичі. Роботу, каже Дмитро Клименко, знайти йому буде важко, адже на собі відчув, що таке війна: півроку тому вийшов в магазин і потрапив під мінометний обстріл, в результаті - наскрізне та осколкове поранення ніг.    

Теща Дмитра - Тетяна Авдєєва - розповідає, що жили вони в рідній Попасній, як на справжній лінії фронту.

- У нас ще було більш-менш спокійно, правда, коли били по блокпостах, схоплювались ночами, чули вибухи. А коли ми поїхали, там страшне почалось. Ось подруга загинула, другий день пішов, - снаряд влучив прямо в будинок. Сусіда підірвало. Будинки горять…