Вінничанин Бронюк радить «не переборщити» з розіграшами на 1 квітня

З нагоди Дня сміху лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк згадав студентські приколи, розіграші над організаторами концертів і улюблені анекдоти.

Традиції розігрувати друзів і знайомих на День сміху лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк свято дотримувався в студентські роки. Улюбленою розвагою було пожартувати з товаришів, які напередодні не розрахували сил і зазнали поразки у нерівній грі з алкоголем.

- Коли після чергової п’янки хтось із друзів нічогісінько не пам’ятав з учорашнього вечора, ми тихенько забирали одяг і розказували пікантні подробиці, як у такому вигляді знайшли його на вулиці. Це був розіграш за участю цілої компанії. Потім хтось іще підходив, приносив штани і ще більше шокував бідолаху. Коли ж історія набувала апогею, ми «розкривали карти» і всі разом весело сміялися, - згадує Віктор Бронюк. - Я завжди вважав, що в розіграші головне - не переступити межу між добрим гумором і злорадством. Починаючи когось розігрувати, треба одразу розуміти кінцеву границю, коли варто зупинитися і розказати людині правду. У даному випадку, коли ми жартували над бездумним споживанням алкоголю, рахую, окрім жартів був ще й педагогічний аспект - нагадування про те, що почуття міри ще ніхто не відміняв.

На «ти» з гумором Віктор Бронюк був завжди. Навчаючись у вінницькому педуніверситеті, з першого курсу грав у КВН. Спершу за команду факультету, а потім - за університетську збірну «Будь здоров!».

- Нам вдалося відродити КВНівські традиції в університеті, адже до цього років 10 педагогам не вдавалося створити потужні команди і на міському чемпіонаті педунівер весь час програвав командам інших вузів, - розповідає музикант. - Ми ж, чудово показавши себе на міському КВН-турнірі, вийшли на всеукраїнський рівень. І, власне, з нашої збірної виросли майбутні неодноразові чемпіони Вищої телевізійної української Ліги КВН - команда «Вінницькі перці». Зокрема, за педуніверситет у свій час грав чудовий актор і автор Олександр Теренчук, який зараз є зіркою гумористичного скетч-шоу «Країна У» на каналі «ТЕТ».

Сам Віктор Бронюк довгий час був керівником університетської збірної з КВНу, а потім очолив Студентський театр естрадних мініатюр, з яким виборов декілька престижних нагород на фестивалях зі СТЕМу у різних містах України.

- Це був чудовий час суцільного гумору, який подарував багато цікавих поїздок і знайомств! - ностальгує Віктор Бронюк. - На щастя, зараз у нашому гурті «ТІК» з почуттям гумору у всіх все добре, тож поза сценою залюбки по-доброму жартуємо один над одним. А якось дуже вдало розіграли організаторів наших концертів. Це був невеличкий тур по 7-8 містах України, за який взялися нові підрядники. Для них це був перший організаторський досвід, тож по роботі часто виникали якісь питання. От ми й вирішили над ними пожартувати. Сказали, щоб вони були обережні при спілкуванні з нашим тодішнім звукорежисером Борею, бо він нібито нетрадиційної сексуальної орієнтації і саме шукає заміну своєму колишньому бойфренду. Наприкінці туру в Борі був день народження і він усіх запросив до сауни, поруч із якою було єдине кафе в готелі. Після нашої розповіді організатори так налякалися, що на святкування просто не прийшли (сміється).

Почуття гумору, переконаний Віктор Бронюк, треба розвивати. Найпростіший спосіб - за допомогою анекдотів.

- Веселих анекдотів я знаю сотні, але улюбленим залишається старий добрий анекдот про хлопчика і їжачка, який, чомусь, не всі розуміють, - розповідає Віктор Бронюк. - Один хлопчик пізньої осені йде по місту, бавиться опалим листям, яке двірники згорнули на купи. В одній з них хлопчик знаходить їжачка. Щоб той не замерз взимку, вирішив забрати його додому. Поклав за пазуху, вдома напоїв молочком. Коли прийшла весна, хлопчик відкрив вікно, щоб їжачок побачив сонце. Їжачок бігав-бігав, потім: раз у вікно - і полетів. Хлопчик ошалів: «Нє, ну це якась фігня, а не їжачок…» (сміється)

У цього анекдоту було реальне продовження. В мене є друг, який багато років живе в Чикаго. Якось він приїхав, я розказав цей анекдот, а він аж заплакав. Кажу: «Серьога, що трапилось?» А він: «Ти розумієш, я сиджу і думаю, як буду цей анекдот розказувати американцям і, як вони не будуть його розуміти…» Тоді я вкотре усвідомив: як добре, що в українців з почуттям гумору все гаразд!