Нам загрожує ще кілька котлів

— Зараз мене непокоїть напрямок Станиці Луганської, Щастя, бо там бойовики мають змогу розгорнути наступ і обрізати наше угруповання, що називається "95-й квартал". І притиснути його до російського кордону, змусивши знову переходити на той бік, як це вже було влітку, — говорить лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош, 43 роки.

Добровольчий український корпус не є самодостатньою збройною силою. Ми на фронті — допоміжна сила… І це нас дуже напрягає. Тому розглядаю навіть такий політично невигідний варіант, як піти радником у Генштаб. Мені всі кажуть: це не ваш рівень, іміджеві втрати. Пояснюю: якщо вдасться хоча б 10 бійців урятувати за рахунок цієї посади й розгромити яке-небудь бандформування — буде велика справа.

Ось усі "гонять" на Муженка (начальник Генерального штабу. — "ГПУ"). А це реально хоробра людина. Я з ним трошки воював і знаю, що кажу. А ще він людина, яка виконує накази верховного головнокомандувача. І часто його рішення залежать від політики. На превеликий жаль. Коли політика втручається у військові справи — це завжди негатив. Можливо навіть, що він не на своєму місці. Муженко набагато ефективніше міг би діяти в якихось суто бойових речах. Сама система збройних сил згнила цілком. Це "радянщина". Треба повністю прибрати й практично з нуля почати будувати. За тими ж натовськими стандартами. У наших батальйонах штаби розгорнули за натовськими стандартами і бачимо, що вони набагато ефективніші. Якщо не змінити систему, то поставлять кого завгодно — і надалі буде так, як і було.

Я проти перемир'їв. Їх можна укладати з тактичної точки зору. Використовувати для радикального підвищення обороно­здатності країни, щоб поліпшити систему управління збройними силами. На жаль, великої різниці між станом, скажімо, на вересень та січень-лютий в управлінні збройними силами я не побачив. У проміжку між "Мінськом-1" і "Мінськом-2" була можливість Дебальцеве зміцнити й зробити його неприступною фортецею. Плацдармом завдати флангового удару на Горлівку. Була змога влаштувати вже їм горлівський котел. Але, як ми побачили, ніяких висновків не було зроблено. У Дебальцевому сталася абсолютно нелогічна поразка українських збройних сил. Ми, з одного боку, навчилися воювати — бойовий дух на досить високому рівні. Але дуже погано, коли зграю левів очолюють барани. Вони не можуть привести до перемоги. Це ще слава Богу, що вийшли з-під Дебальцевого з відносно мінімальними втратами. Завдяки офіцерам середньої ланки, які вже навчилися воювати. Якщо говорити про нинішню ситуацію на фронті, нам загрожує ще кілька котлів.

На початку серпня ми практично дотискували бойовиків. Якби російські регулярні війська не перейшли кордон, то, думаю, всі питання були б вирішені. І до кінця вересня ми вже поставили б хрест на сепаратизмі. Але не вдалося. Ми доповідали командуванню АТО про те, що заходять диверсійно-розвідувальні групи. У будь-якому разі вони готують плацдарми, ведуть розвідку для того, щоб почався загальний наступ. І концентрація військ на кордоні — ударних угруповань, а не оборонних — теж про це свідчила. Але генерали тоді відповідали: ні, Росія не посміє. А вони перейшли кордон. Виконали поставлені завдання. І відповідальності за ті події, звичайно ж, ніхто не поніс. Я думаю, що і не понесуть. Тому що, як мені здається (можливо, я не правий), все-таки накази виходили з самого верху. Від верховного головнокомандувача.

У нас воюють багато хлопців із Донецької, Луганської областей. Надають розвідувальну інформацію, ризикуючи життям. Саме ці люди мають стати елітою, на основі якої на Донеччині слід формувати якісно нове суспільство. Там совок. Реальний совок. І його треба буде витравити. А ще дуже жорстко працювати з тими, хто не захоче жити за законами держави. Депортація, позбавлення громадянських прав тощо.