Жителька Немирівщини відсвяткувала своє 100-річчя

Столітнього віку досягла 7 квітня жителька села Головеньок Немирівського району Марія Юкальчук.

В цей день голова райради Володимир Дзевелюк та  голова ради ветеранів району Іван Федоров вручили Марії Яківні Почесну грамоту і 500 гривень грошової допомоги. З короваєм поздоровляла Головеньківський сільський голова Марія Зацерковна. З'їхалася вся велика родина, більшість членів якої лікарі, частина займається викладацькою роботою.

Теплою, затишною була атмосфера ювілейного дня народження, зі святково накритим столом, з великим тортом, прикрашеним червоними маками і свічками. Про Марію Яківну розповідали її рідні, оскільки старенька погано чує. Бабуся пізнала весь тягар епохи, в якій випало жити. Залишилася рано вдовою. У 1941-ому році на фронті загинув чоловік. Особисте життя не влаштовувала, присвятила себе дітям, двом донькам і сину. Працювала дояркою, в ланці. Про те, як, досить сказати, що була нагороджена поїздкою в столицю на ВДНГ (виставку досягнень народного господарства).

Не думала  ювілярка, що доживе до нової війни. Нещодавно повернувся з зони АТО її онук, полковник медичної служби Сергій Стецюра. Сергій  Петрович розповідає, що оперувати поранених на Сході доводилося в польових умовах, просто в наметі. Росіяни дивуються, що у нас медики з високими офіцерськими званнями на передовій.  Всі вже стомилися від війни. Жителі Луганщини теж скучили за мирним життям, кажуть, що  уже хочуть сіяти. 

Сергій Петрович відзначає  патріотизм українців: "Наші  воїни стоять на смерть, кожен на грудях носить український прапор. Така ми нація".

Щотижня приїжджають до Марії Яківни рідні.  А живе вона, огорнута турботою,  з донькою і зятем. У їжі невибаглива. Завідуюча фельдшерським пунктом Надія Черненко, яка лікує жителів Головеньок протягом 48-и років, говорить, що не пам'ятає, щоб Марія Яківна  хворіла. Бабусю дуже люблять онуки. Правнук розповідає, що канікули завжди проводив в селі, пас корови, ловив рибу, а бабуся на берег ставка приносила молоко, вареники, щоб її улюблений правнук був ситий. Бабуся була його найкращим другом.  З нею ходив до її подруг Степанії і Хавронії, з нею ділився дитячими таємницями. А ось тепер привіз уже свого сина - маленького Гордійчика. Його Марія Яківна бачила тільки по мобільному  телефону,  цілувала фото хлопчика.  Тепер зворушливо пригорнула маленького до себе. Гарних дітей, онуків, правнуків виховала Марія Юкальчук. Щедра, добра душею, вона зуміла створити навколо себе затишний теплий родинний світ, об'єднала всіх дорогих її серцю людей.  Секрет її довголіття  в добрих справах і хорошій родині.