Хто очолить Державну фіскальну службу України?

«Це була справжня дискусія про те, якою я бачу фіскальну систему, а не доповідь кандидата», - зазначив на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» Микола Катеринчук, який пройшов до другого туру конкурсу претендентів на посаду голови Державної фіскальної служби України.

Шанси Катеринчука зайняти зазначену посаду – одні з найкращих серед інших претендентів. Але спробуємо визначити – якого керівника, не прив’язуючись до прізвищ, потребує цей один з найбільш проблемних структурних елементів державного механізму.

Так, за результатами дослідження «Рівень сприйняття корупції бізнесом», проведеного за підтримки Transparency International Україна, аудиторської фірми PWC Україна (Аудит), GfK Ukraine і ПриватБанку навесні цього року, виявилося, що представники приватного бізнесу вважають найбільш корумпованими державними органами протягом останнього півроку податкову службу (25%), Агентство земельних ресурсів (7,1%) та Державну автомобільну інспекцію (5,1%).

Отже, уже за рік після Революції Гідності, кожен четвертий підприємець стикався з корупцією в «податковій», від нього вимагали хабара або інших неправомірних послуг.

Проблема ця, звісно, не нова. Кожен минулий керівник відомства, яке збирає податки (як би воно не називалося) призначався туди безпосередньо «першими» особами держави і мав завданням максимально насичувати тіньовий фонд правлячої партії для фінансування майбутніх виборів.

Звісно, нормативи для кожного податкового інспектора, який мав у місяць принести керівникові «n-кількість» валіз із грошима, якщо і змінювали, то лише у бік збільшення. Відповідно збільшувався і неформальний тиск на підприємців, яких розглядали лише як «дійних корів»

Схема ця за усі роки незалежності України настільки міцно укорінилася у свідомості усіх елементів системи фіскальної служби, що зміною правил її здолати просто неможливо. Ефективною може бути лише поєднання системних реформ в галузі із політичною волю політика, який має нести персональну відповідальність за їх впровадження.

Чи зорієнтується іноземець у хитросплетіннях корупційних схем, зав’язаних на спільному бізнесі, особистих та родинних стосунках?

Найпростіший, на перший погляд, крок – поставити керівником служби іноземця (грузина, литовця чи будь-кого). Але справа у тому, що такий фахівець, яким би високим не був його рівень особистої професіональної підготовки, буде ставитися до фіскальної служби як до аналогічної структури в усьому світі. А це – принципово помилково. Система податкової уже давно працює на відтворення самої себе. І будь-який рядовий інспектор знає про «підводні камені» служби набагато більше, ніж дипломований західний топ-менеджер. І мова йде про те, що без знання цих «прихованих фарватерів» жодної реформи у фіскальній службі запровадити неможливо.

Виникає тупикова ситуація. Вітчизняний функціонер буде працювати у комфортних рамках системи, докладаючи максимальних зусиль для її збереження. Іноземець просто не зорієнтується у хитросплетіннях корупційних схем, зав’язаних на спільному бізнесі, особистих та родинних стосунках.

І у цьому зв’язку у Миколи Катеринчука, як не дивно, з’являється шанс не лише очолити Державну фіскальну службу, а й ефективно, наскільки це можливо в українських умовах, адаптувати її роботу до європейських стандартів.

"Євростандарти понад усе"?

Питання у тому, що кандидатуру Катеринчука будуть максимально лобіювати структури Євросоюзу, адже під час перебування на посаді голови Європейської партії України, він висунув гасло: «Євростандарти понад усе». Саме тому, у Європі його також вважали головним лобістом в українській політиці. Тобто на посаду головного контролера за фінансами не потрібно спеціально шукати іноземця. Катеринчук, максимально «зав’язаний» на ЄС, цю роль може виконати у повному обсязі.

Фактор другий, який додає бали кандидатурі Катеринчука на Заході. Останні роки він, попри постійне протистояння з режимом Януковича та перебуванні в авангарді Майдану, зберігав доволі прохолодні стосунки з нинішніми першими особами України. Отже, звинувачення у «кумівстві» відпадуть самі по собі.

Нарешті, Катеринчук, на відміну від непублічних  функціонерів «податкової» ніколи не обслуговував «регіональну» фінансову структуру, а тому є вільним від підозри з боку громадськості.

Однак ці ж переваги можуть зіграти і в «мінус», якщо подивитися на них в точки зору зацікавлених осіб. Перші особи держави завжди будуть дивитися на нього, як на людину «з ЄС», а не власне протеже.

Тому уже за декілька тижнів ми дізнаємося – яка ж позиція матиме перевагу. Поставити «свою» людину і нічого не змінювати, або зіграти за правилами ЄС. Останнє, втім, є дуже ризиковане для тих правил і традицій, які уже склалися в Україні за останні роки. Наслідки цього передбачити більш ніж складно.