Вінницька горіхова прірва

Начебто сфотографоване журналістами листування на екрані мобільного телефону нардепа Віталія Хомутинника з губернатором Одещини Ігорем Палицєю та звернення парламентаря до Генпрокуратури спричинили гучний «горіховий скандал» за участі Вінницької митниці.

Віталій Хомутинник

На підставі цих фактів прем’єр-міністр А. Яценюк заявив про корупційну схему експорту та відсторонив керівництво Державної фіскальної служби. За його дорученням Генеральна прокуратура майже одночасно відкрила кримінальне провадження щодо посадових осіб Вінницької митниці.

При більш детальному аналізі «горіхової» теми відкриваються абсолютно інші обрії «схеми» та масштабів ухиляння від податків і корупції, ніж привід, який став в нагоді високопосадовцям. Фактично слідчі ГПУ можуть залишити їх поза увагою.

Передісторія «горіхових» махінацій

Слід нагадати,що формально першим про мільйонні статки підприємців та чиновників, які заробляють на експорті горіхів заявив перший заступник ГФС, він же керівник податкової міліції Володимир Хоменко. Ще на початку грудня 2014-го агенція «РБК-Україна», користуючись його аналізом, припущеннями та здогадами, зазначала, що «український експорт волоських горіхів є прибутковим і глибоко корумпованим». За його словами, ухиляння від податків супроводжує увесь ланцюжок від приватного господарства, де збирають врожай з кількох дерев та продають його за готівку до експортерів.

Володимир Хоменко

Товар легалізують завдяки довідкам про походження горіхів волоських від сільрад чи дачних кооперативів. Інколи вони засвідчують, що «мертві души», тобто неіснуючі господарі збирають по 100 тонн горіхів. Оскільки в минулому році Україна, як третя за обсягами експорту держава мала відправити закордон близько 55 тис. тонн горіхів, то за приблизними підрахунками В. Хоменка використання фіктивних довідок дозволяє перекупникам і оптовикам щороку недодавати в бюджет близько 100 млн. грн.. податку на доходи фізосіб.

Щодо саме експорту, то ситуація ще цікавіша. Податківець вважає, що орієнтовно дві третини суб'єктів офіційного горіхового експорту співпрацюють з "ризикованими" СПД, і суттєво занижують вартість товару при оформленні документів на експорт. Через це держава щорічно втрачає тільки від недоотриманого податку на прибуток ще близько 200 мільйонів. Останній ланцюжок «схеми» - повернення валютної виручки. Як зазначає В. Хоменко, в преважній більшості випадків, коли органи валютного контролю починають цікавитись цим питанням, то з’ясовують, що експортував горіхи фіктивна фірма.

Наприкінці минулого року фіскали заявили, що за очікуванням річний обсяг експорту складатиме близько 2500-3000 фур горіхів. Таким чином сезонна «корупційна рента» складатиме майже 30 млн. дол. Натомість керівництво ГФС і Держмитниці запропонувало легалізувати операції і платити 40-50 тис. грн. податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) замість 10 тис. дол. корупційного податку за фуру. Як наслідок ще 2014 році прокуратура «зацікавилася» окремими митниками та податківцями…

Детективний присмак

Фактично через три місяці після публікації матеріалу з відвертими виводами податківця – 24 лютого, на підставі фото sms-листування прем’єр Арсеній Яценюк доручив розкрити корупційні «горіхові» схеми, відсторонив від роботи керівника ГФС Ігоря Білоуса, його заступників та перевірити на причетність до них Віталія Хомутинника з Ігорем Палицею. Одночасно з цим нардеп направив на лист Генпрокурору В.Шокіну, в якому навіть перелічив 19 фірм з п’яти регіонів, задіяні в корупційних схемах і вимушені платити гроші фіскалам. 

Як вказує «Українська правда», серед них Віталій Хомутинник зазначив і вінницькі ТОВ «Леко-Трейд» і «Люмікс». Як запевнив парламентар з групи «Економічний розвиток», проти тих, хто відмовляється платити «податкова міліція на чолі з замголови ГФС Володимиром Хоменком відкриває кримінальні справи».

Синхронно з заявою прем’єра, Генпрокуратура заявила про порушення кримінальних проваджень за ч. 2 ст.205 (фіктивне підприємництво) та ч. 2 ст. 364 (зловживання владою та службовим становищем) КК України щодо посадовців вінницької митниці, оскільки вони провели оформлення 321 тис. т горіхів за суму 14,6 млн. грн. в інтересах третіх осіб. Тобто саме через оборудку ТОВ «Леко-Трейд» та ТОВ «Люмікс»

Давайте проаналізуємо масштаб експорту цими фірмами. Зважаючи на те, що фуру завантажують приблизно 25 тонами горіхів, то 321 000 (т горіхів) : 25 (т в фурі) : 365 (днів на рік)= 35,17 (фур транспортували горіхи). Округлюємо до 35. Саме стільки вантажівок повинно було щоденно «проходити» Вінницьку митницю. Звісно, митники працювали без відпочинку. Але цікаво, де ж вони стільки горіхів то взяли? Якщо раніше Вінниччину називали «цукровим Донбасом», то після порізки на метал цукроварень, можна називати «горіховим». Якщо обсяги були такими, як офіційно зазначено, що визиває скепсис та посмішку, то мабуть, в області не залишилося власної продукції. Навпаки. Як виявляється, зазначені вище фірми – це лише верхівка айсбергу або одна з верхівок.

Примарна горіхова королева та її кардинал

Як з’ясувалось на протязі 2013-2015 років, оформлення горіхів волоських у режимі експорту через Вінницьку митницю здійснювали ще кілька суб’єктів зовнішньо економічної діяльності (ЗЕД). Однак будь яка інформація про цих експортерів з якихось причин відсутня. Вони взагалі не згадуються під час «горіхового скандалу». Вінницька громадська спільнота «Журналістський Майдан» з власних джерел з’ясувала їх назви та суми, на які вони експортували горіхи. Громадська організація має копії документів, що засвідчують про те, горіхи вивозили:

- ТОВ «64 Експорт» (13,6 млн. грн.);

- ПП «Ерко Україна» (25,1 млн. грн..);

- ТОВ «Міріам-Експо» (3,3 млн. грн..);

- ТОВ «64 ПЛЮС» (52,9 млн. грн.).

Судячи з оборотів, Вінницю точно можна називати «горіховим раєм»… Кожне із вище зазначених підприємств у свій час являлось монополістом у сфері експорту волоських горіхів та після декількох місяців роботи на теренах Вінницької області, «мігрували» в інші регіони України. Можливо, щоб не потрапити в поле зору податківців. 

Що цікаво, особою, яка має право підпису на офіційних документах в усіх вище перелічених підприємствах, є Кондратьєва Віта Вікторівна, 1992 року народження. На жаль, познайомитися з 23-річною «горіховою королевою» вкрай важко, оскільки за адресою в будинку №34 по вулиці Баженова в Вінниці (мікрорайон Тяжилів), її не знають. Місцеві жителі раніше не чули про таку сусідку, хоча ця адреса зазначена в Держреєстрі, як місце проживання керівника. Жоден митник не зміг пригадати молоду вінничанку, яка б представляла вищевказані фірми особисто. Хоча згідно з документів, тільки в 2013 році вона отримала лише від ТОВ «Вінекспорт» 1 997 300 грн.

Зважаючи на перелічені факти, ГО «Спільнота «Журналістський Майдан» припускає, що пані Віта є підставною особою. За інформацією з власних джерел, фактично всю «горіхово-експортну» діяльність здійснює «смотрящій» за доволі прибутковим бізнесом ще з часів Януковича – Володимир Заскін. До речі, він і сам був директором та засновником підприємств-експортерів грецьких горіхів:

- ТОВ «Євро Рал» (2,5 млн. грн.);

- ТОВ «Вінекспорт» (18,1 млн. грн.).

Підтверджують це відповідні копіями документів. Чому не оприлюднити хоча б копії? Деякі з них громадська організація отримала інсайдерським і незаконним шляхом. Між іншим, Володимир Петрович є чоловіком заступника начальника (з 2012року) реорганізованого з « ГУ Міндоходів» в ГУ ДФС у Вінницькій області Ілони Заскіної.

Ілона Заскіна

До речі, вона не підпала під люстрацію та перебуває на своїй посаді по теперішній час. Однак, як повідомляють у Держфіскальній службі області, з початку «горіхового скандалу» Ілону Павлівну на роботі не бачили, та пошепки кажуть, що таким чином вона уникає люстраціі. Припускаємо, що причині відсутності інші та поважні.

«Круговорот» фірм та директорів

Зауважимо, ніхто немає на меті запевняти, що експорт горіхів є злочином. Навпаки, він повинен існувати, що селяни, дачники та підприємства отримували прибутки, а держава податки та валюту. Однак виглядає дуже дивним, що коли голова уряду відсторонює вищих посадових осіб фіскальної служби, ініціює перевірку, Генпрокуратура відкриває кримінальне провадження щодо випадку з двома фірмами, то державні органи не звертають уваги на інших суб’єктів ЗЕД. І це при тому, що «непомітні» фірми здійснюють аналогічні експортні операції на території Вінницької області, масштаб яких у грошовому еквіваленті значно більший порівняно з зазначеним у «горіховому скандалі».

Напевно при перевірці сприймається як належне те, що на протязі трьох років одні і ті ж самі люди створюють підприємства, що існують на території Вінничини лише на протязі декількох місяців. За цей час вони встигають здійснити багатомільйонні оборудки на експорті грецького горіха,після чого змінюють реєстрацію. Тобто переїжджають в іншу область, а в Вінниці реєструється нове ТОВ. Щодо «обігу» фірм-експортерів приведемо приклад з ТОВ «64 Експорт», яке відправило за кордон горіхів на 13,6 млн. грн. Адже нещодавно його директором була Віта Кондратьєва, а і підприємство знаходилось за адресою м. Вінниця вул. Максимовича 10. 

Чому була? Тому що з січня 2015 року підприємство перебуває на реєстрації в місті Києві і керує ним зараз новий директор. Про нього далі згадаємо. С початку згадаємо одну невелику оборудку фірми, документи для підтвердження якої має ГО «Спільнота «Журналістський Майдан». У жовтні 2014 року ТОВ «64 Експорт» до оформлення на митний пост Вінницької митниці подало декларацію «на горіх волоський у шкарлупі» у кількості понад 20 тон. У наданих документах зазначається, що горіх був придбаний у вересні у київського ТОВ «Агростар IP» за ціною понад 40 грн./кг, хоча на той час середня оптова ціна складала 20-25 гривень. Тобто продали товар за явно завищеною ціною. Директором товариства-продавця значиться Радик Іван Львович.

Іван Радик

Він цікавий перш за все тим, що є засновником щонайменше більше ста підприємств, у тому числі ТОВ «Міріам-Експо». Якщо зараз це підприємство зареєстроване в Харківській області , то на протязі 2014 року чудово працювало в Вінниці. В минулому році фірма через Вінницьку митницю здійснювала операцій в режимі експорту горіхів волоських і була зареєстрована за адресою в м. Вінниця по вул. Максимовича 10. Тобто там, де до 2015 року знаходилось товариство ТОВ «64 Експорт». Збіг обставин? Теоретично можливо. Але директором ТОВ «64 Експорт» тепер став Іван Радик.

Де закупило товар ТОВ «Агростар IP», яке постачало горіхи ТОВ «64 Експорт»? Нагадаємо, на Іванові Львовичу рахується сотня підприємств, які спроможні видавати одне одному товарні накладні, тому відслідкувати «ланцюжок» до його початку занадто складно. Цікаво інше. Досліджуючи надані на митницю документи, варто зазначити, підписи під накладними, які начебто належать І. Радику, візуально відрізняються. 

До речі, 34-річний харків’янин Іван Радик відомий тим, що до 2008-го працював виключно арбітражним керуючим та ліквідатором різних підприємств. Потім юрист перекваліфікувався в «останні керівники та одноосібні засновники». Як зазначають «Наші гроші», як власник, він стандартно змінює реєстрацію на квартиру в багатоповерхівці по просп. Тракторобудівників (мікрорайон Салтівка), а потім приймає рішення про ліквідацію підприємства і подає заяву про банкрутство до суду. Фактично процес , що дозволяє списувати боргові зобов’язання, з тих пір харківський юрист поставив на потік. Якщо цікаво, то він є кандидатом юридичних наук та нещодавно презентував себе в пресі, як президент Української юридичної компанії.

Вибірковий підхід

Помітивши це, вінницькі фіскали ініціювали проведення почеркознавчого дослідження підписів від імені вищезгаданого громадянина. Згідно висновку експерта, підписи Радика І.Л., які відображені на договорі поставки горіхів виконані іншою особою. 

Враховуючи зазначене, у фіскалів виникло достатньо обґрунтованих підстав вважати, що підприємство ТОВ «64 Експорт» при здійсненні експортної операції з реалізації горіхів волоських на адресу нерезидента є задіяним у схему ухиляння сплати податків до бюджету. Сумнів виникає щодо кількох моментів. Перший - надані для митного оформлення документи не підтверджують джерело походження грецького горіху. Другий – вони містять недостовірну інформацію про джерело походження та вартість їх придбання, що вказує на ознаки переміщення товару через митний кордон з порушеннями законодавства України. Третій – в діях посадових осіб ТОВ «64 Експорт» були виявлені ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 КК України тому матеріали були направленні до слідчого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області.

Як повідомили у ГУ ГФС у Вінницькій області, зазначені відомості 24 жовтня 2014 року за фактом підробки підписів керівника ТОВ «64 Експорт» Радика І.Л. було внесено до ЄРДР із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України та розпочато кримінальне провадження. Саме після цього Віта Кондратьєва відкликала митну декларацію, і товар «горіх волоський у шкарлупі» було знято із під митного контролю та повернуто їй, як власнику.

Вже в березні 2015-го Головним слідчим управлінням ДФС України відносно ТОВ «Лекотрейд», ТОВ «Експорт 64+» і ТОВ «Вестейд» порушені кримінальні справи за ч.3 ст. 212 КК України, щодо ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах.

Складається враження, що розгалужена система фірм, які почергово виконують роль експортера, постачальника або перекупника з фіктивними керівниками-мільйонерами, не настільки цікава правоохоронцям, як «показове осудження» керівництва Державної фіскальної служби та Вінницької митниці. Обсяги ненадходження податків залишаються осторонь, коли на перший план ставлять конкретний підрозділ, як «еталон» порушень. Тобто, якщо б ТОВ «Леко-Трейд» та ТОВ «Люмікс», діяльність яких стала підставою «горіхового скандалу» та гучних відставок високо посадовців, проводили свої експортні оборудки через митниці інших областей вони б напевно працювали і по теперішній час. Підсумовуючи, чомусь здається, що «фішкою» став розголос на всю Україну незаконних дій саме у Вінницької області, а не бажання навести лад з оподаткуванням і прозорим оформленням вантажів.