Майбутня акторка схудла до… смерті. Чому так сталося?

Третього травня Марині Омельченко було б 19. Лише 19! Чому пішла з життя, знає тільки вона сама. Згорьовані рідні і друзі губляться в здогадках. Ні вони, ні хто-небудь інший,  істинної причини уже ніколи не дізнаються. Померла дівчина від анорексії. Це слово навіть звучить неприємно, ріже слух і холодить кров у жилах. Захворювання характеризується критичним зниженням маси тіла, втратою апетиту. Марину воно взяло у свої смертельні обійми після того, як дівчина вирішила зайнятися схудненням. Довела себе до того, що скинула вагу до… 29-ти кілограмів (?!). І це при  зрості 170 сантиметрів. У лікарню її доставили в помираючому стані. Лікарі ще встигли під'єднати крапельницю, взяти аналіз крові. Через декілька  годин молоде життя згасло. Сталося це 15 квітня, за два тижні до її 19-ліття.

«Я жити хочу!…»

- Марина була моєю кращою подругою, - розповіла журналісту RIA її однокурсниця Аліса Шупік. – Познайомилися на першому курсі, як тільки почали вчитися. Вона вражала своєю енергійністю, активністю. Майже кожен день проводили разом не тільки на заняттях, а й після них.  Обидві почувалися щасливими. Що сталося потім? Чи могла я вплинути на неї, щоб не робила те, що зробила? Не могла. Бо не завжди Марина повністю  відкривала  душу. Якщо не робила це для мене, то що казати про інших. Принаймні я дотепер не знаю, і вже ніколи не дізнаюся, коли в неї в голові засіла ця думка зайнятися схудненням.

Про те, що з Мариною щось не так, Аліса звернула увагу восени минулого року. Вони сфотографувалися першого вересня. На фотографії було добре видно, наскільки Марина схуднула. Подруга запитала, чи все в Марини гаразд. Та відповіла, що нічого особливого. Згодом Марина не прийшла на заняття. Сказала по телефону, що захворіла. Потім це повторювалося ще і ще: на деякий час з’являлася в училищі – і знову в лікарню. Провідувати у лікарні подрузі не дозволяла. По телефону говорила, що колись все їй розповість.

- На початку року Марина зізналася, що хвора, - каже Аліса. – Я її заспокоїла, мовляв, підлікуєшся, все минеться. Якщо бути відвертою, не думала, що хвороба може так стрімко прогресувати. А вона вже відчувала фатальний результат. Це я зрозуміла після того, як одного разу Марина сказала фразу, від якої мурашки пробігли по спині: «Алісо, я хочу жити, дуже хочу…»  Дотепер ці слова відлунюють у пам’яті. Бачу вираз її обличчя. Важко про це говорити.

Розмови про харчі дратували

Марина вінничанка. Її виховувала мама й бабуся. Приблизно за два місяці до того, як пішла з життя, не стало її бабусі. Вона загинула трагічно. Як розповідають друзі дівчини, її бабуся потрапила під колеса автомобіля. Мати в дівчини лікар. Працює в одній з медичних установ обласного профілю.

-У Марини з мамою були дуже гарні стосунки, довірливі, відверті, - розповідає викладач училища  куратор групи Лариса Савельєва. – Я це знаю, бо часто бачилася з мамою студентки. Вона підняла на ноги всіх, кого можна було підняти, задля врятування дочки. Лікувала її у стаціонарі. Вранці мала везти її в Київ. Знайшла приватну клініку, де погодилися рятувати доньку. Але до ранку дитина не дожила.

Пані Лариса згадує випадок, коли на одному із занять з усного мовлення викладач, дивлячись на худющу студентку, запропонувала їй  підкріпитися горішком. Поклала на аркуш чистого паперу і піднесла дівчині. Та відмовилася. Викладач запропонувала поділити порівну: одну половинку з’їсть вона, а другу Марина. У дівчини змінився вираз обличчя. Вона стала дратівливою. Подальша розмова не мала смислу. Студенти кажуть, коли вони збиралися у кіноклубі, то пили чай, каву,  їли печиво, цукерки.

- Марина, щоб не дивитися на все це, просто поверталася спиною, - розповідає одна із студенток. – Коли ми були на другому курсі, Марина заходила з нами у їдальню.  Дехто пропонував її взяти якусь із страв. Казала, що їй не можна, або не хоче,  нарікала на проблеми з організмом. Могла погодитися хіба що на шматочок хліба. А вже на третьому курсі розмови про харчі її дратували.

За словами куратора, Марина ніколи не була схильна до повноти. Мала тендітну статуру. Тому зрозуміти її наміри складно. Ті, хто її знав, висловлюють думку, що дівчина хотіла в собі щось змінити. Кажуть, це був її вибір. Вона ні з ким не ділилася з цього приводу.

Відмінили усі концерти і репетиції

Уже на підході до училища чути, як з вікон лунає музика. У день похорону Марини у класах панувала тиша. За словами директора училища Станіслава Городинського, у той день відмінили усі концерти.

- У колективі великий жаль з приводу того, що пішла з життя наша студентка, - каже Станіслав Городинський. – Марина була надзвичайно доброю дитиною. Знаю це тому, що спілкувався з нею частіше, ніж з іншими студентами. Часто приходила її мати. Просила підтримати доньку. Звертала увагу, що дитина дуже вразлива. Коли в неї щось не вдавалося, впадала у відчай. Тобто ми дещо знали про цю студентку. Одного разу запитав Марину, чи є в неї хлопець. Казала, що нема. До певного моменту все в неї складалося непогано, але…  

- Чи звертали ми увагу на те, що студентка стала худнути? – перепитує заступник директора з виховної роботи Алла Москаленко. – Взимку  учні не знімали верхній одяг. Дозволяли їм це робити, бо в аудиторіях, як кажуть, не душно. Тому одразу не можна було визначити, яка статура схована під одягом. Побачили, що вона дуже схудла тоді, коли останній раз принесла довідку з лікарні, підтвердження того, чому не була на заняттях. Стали з’ясовувати і зрозуміли, що студентка потребує непростого лікування. Навіть почали  гроші збирати.  

П’ять років рятували пацієнтку

- Пацієнта доставили у лікарню швидкої допомоги в агонуючому стані, - каже заступник головного лікаря Валерій Надольський. – Вона була без свідомості. Одразу застосували доступні методи реанімації. Лікарі боролися за життя декілька годин. Але врятувати не вдалося. Надто виснажений був організм.

- Анорексія дуже підступна хвороба, - каже психолог Ярослав Межулинський. – Серед інших психічних захворювань має найбільший ступінь летальності. Тут є точка неповернення. Настає вона тоді, коли розум перестає сприймати харчі, як їжу. У людини з’являється до них відраза, пацієнт гасне на очах. Якщо людина схудла до 30 кілограмів, ще є певні шанси на її порятунок. Хоча все це дуже індивідуально. Хто виснажив себе до нижчої ваги, у того шанси на порятунок дуже незначні.

Психолог навів випадок, коли одну з вінничанок вдалося врятувати з  вагою тіла 35 кілограмів. Лікування тривало протягом п’яти років. За цей час дівчина набрала 15 кілограмів. Здавалося б, залишилося закріпити результат. Але під час одного з оглядів лікуючий лікар почув від пацієнтки, що вона знову хоче худнути. Так глибоко проникають у свідомість симптоми анорексії.

Лікарі застерігають батьків бути надзвичайно уважними до дівчаток у так званому перехідному віці. Саме в такий час вони шукають кумирів. Моделі на подіумі, їхня статура вражає уяву багатьох підлітків. Вони прагнуть стати такими само.

Сотні фотографій кумира і… смачних харчів

У Марини Омельченко, схоже, також був свій кумир. На її сторінці ВКонтакті можна побачити фотографії американської актриси й співачки Аріанни Гранде.  Фотографій не один десяток. Ще худішу статуру мала модель 60-х років Твігі. Її фото теж рясніють на сторінці Марини. Чи не на них рівнялася дівчина?

Ще більше враження справили інші фото. На них зображено найрізноманітніші страви кухонь народів світу. Дивитися на яскраві картинки  м’ясних, рибних страв, салатів чи делікатесів, не можна, не ковтаючи слину. Це ж яку силу волі мала 18-річна дівчина!.  Вона все це тільки роздивлялася, а їсти не їла.

Висловивши щирі співчуття її матері, попросили застерегти інших дівчаток, які можливо, саме зараз шукають способи, як схуднути. Однак Аліна Анатоліївна, так звати матір, відповіла, що не може ні про що говорити. Її горе можна зрозуміти.

Довідка

За інформацією психолога Ярослава Межулинського, у 2014-му році на Вінниччині від анорексії померло двоє дівчат.