Руслану не пустили в Адміністрацію Президента

Співачка розповіла про труднощі в своїй громадській діяльності

-Ти заспівала гімн на останньому бої Володимира Кличка. Чи привітала ти його з народженням дитини?

-Ми завжди на контакті, немає такого, щоб ми екслюзивно зустрілися, ми завжди на контакті і завжди залишаємося друзями. Я вже в друге виступала перед його боєм, Володя був дуже сконцентрованим і відчувалося сильне напруження. Ми сиділи в залі і до 7 раунду були хвилювання, не знали до кінця, чи переможемо сьогодні, чи ні. Неподалік сидів Брюс Вілліс і в нього вираз обличчя був на кшталт: "Володя, якщо ти зараз не виграєш, я тебе поб'ю." Дісйно, в мене було бажання вихопити в Володі рукавички і почати битися самій.

-Тебе критикували за дуже відверте вбрання. Хто тебе збирав? Хто дизайнер? Що чоловік сказав?

-У нас ж немає традицій, щоб жінки у паранджі ходили. Там відкрито було аж руки і трошкі лівої ноги, і то вона була в наножнику - в інкрустації. Це була дуже цікава сукня з елементами гуцульської витинанки. Наші ж українці зробили на бої величезний флеш-моб на трибунах. Два чи три сектори були повністю вбрані у біле. Вирішили, що біле - це чистий колір, що нас буде видно і буде якісно виглядати жовто-блакитний прапор. А дя американців ця сукня була дуже близька тим, що там були елементи, які трішки нагадували стиль кантрі, тому вони дивилися і казали "вау".

-Днями твій земляк Святослав Вакарчук святкував 40- річчя, як ти його вітала?

-Славко, я тебе хочу привітати з таким ювілеєм, як партизан ти, напевно, не хотів акцентувати на цьому, як і всі артисти, але я хочу сказати, що 40 - дата переломна. Її психологічно, перш за все, важко пережити. Тому що ти не можеш сказати, дивлячись на себе в дзеркало: "Як? Мені сорок?" Тому залишимо цифру. Я бажаю Славкові величезної енергії, я його дуже люблю і поважаю, дикого здоров'я.

-Ти продовжуєш свою громадську діяльність, продовжуєш подорожувати світом, представляти Україну. Зараз кажуть, що ставлення до України міняється, країну критикують за повільні реформи, повільні зміни. Чи відчуваєш ти це на Заході?

-Однозначно. В кулуарах я отримую всі "пілюлі", які призначені нашим політикам. Чомусь мене сварять за те, що немає реформ, кажуть: "Що ж ви такі круті на Майдані стояли, а тепер нічого не можете зробити?" Все це виливається на мою голову.

Руслана

-Чи намагалася ти достукатися до владних кабінетів? Записатися на прийом до Голови Адміністрації Президента чи до Президента? Адже ви знайомі.

-Єдина моя спроба була перед Іловайськом, тоді спроба потрапити до Адміністрації Президента, закінчилась тим, що міліція сказала: "Вас попросили почекати на вулиці". Після цього я зрозуміла, що не варто, що ми були на близькому контакті і якщо прийняти мене Порошенку чи Ложкіну нічого не вартує, вони точно знають, що я не принесу біди, що я принесу потрібні речі. В щирості моїх намірів вони точно не сумніваються. Тому якщо вони закрили двері, значить, їм так вигідно, вони так вирішли, це їхня позиція.

-Нещодавно у Кьольні ти отримала спеціальну відзнаку за вклад у розвиток в права людини в Україні. Цю премію разом з тобою отримав Андрій Макаревич. Чи зустрічалися ви з ним?

-Він зараз ретельно вивіряє всі заходи, на цьому він не був. Як я чула, він отримує багато погроз в Росії, думаю, що це було питання його безпеки. Цю нагороду він отримав заслужено, цю нагороду також отримав Едуард Успенський, який був там. А це легенда не менша, ніж Макаревич. Він вразив тим, що не побоявся приїхати і повторити в Європі на всіх каналах, слова його були двже гострі, відверті. Таке враження, що він все ж таки спробує достукатися до тих росіян, які в стані сприймати правдиву інформацію.