Героїв АТО нагороджують за… гроші

- Я шокований від почутого, - каже пан Андрій. – Бійцям перед строєм повідомили, що мають нагородити медалями за оборону Дебальцево. Щоб отримати медаль, треба заплатити (?!). Друг шість місяців захищав Дебальцево, у лютому поранений ледве вийшов живим звідти, а тепер ще й має за це платити...

У розмові з журналістом RIA боєць, про якого йдеться, підтвердив цей факт. Каже, викупити пропонують не тільки медаль за Дебальцево, вона коштує 150 гривень. За нагрудний знак до посвідчення учасника бойових дій треба віддати 90 гривень. Найдорожче вартує нагрудний знак «За Україну, за її Волю. Учасник АТО-2014» - 330 гривень. 

Купують, але не всі
Вінничанин Віктор з позивним «Дядя Вітя» служить мінометником у роті вогневої підтримки батальйону «Київська Русь». Торік йому виповнилося 55, тому й називають молодші дядьком. За національністю росіянин – батько родом з Вологди, там вся його родина, мати з Вінниччини. Захищати Україну пішов добровольцем разом із «самооборонівцями». До подій на Донбасі працював на підприємстві «Барлінек». Раніше був тренером з велоспорту. Одна з його вихованок – Наталія Качалка брала участь в Олімпійських іграх.

- Замполіт перед строєм повідомив, що у батальйоні нема грошей на нагороди, тому треба платити, - розповідає боєць. – Нагороди недержавні. Ніяких пільг не дають. Просто згадка про ті страшні події, які ми пережили. Чи платять хлопці? Не всі. З моєї роти заплатили приблизно 20 чоловік. Я не платив. Але медалі маю. Волонтери викупили.

Мінометника «дядю Вітю» мали нагородити державною нагородою. Причому, високого рівня. Командування подало документи на відзначення орденом «За мужність». Його мінометний розрахунок протягом шести місяців знаходився на передовій у Дебальцево. Боєць уточнює, що захищали місто в одній з найбільш гарячих точок – біля депо. Під час інтенсивних обстрілів бойовиків, бувало, колеса відлітали від вагонів. Дивом вдалося врятуватися. Позицію залишили тільки тоді, коли після влучення ворожої міни був знищений міномет. Боєць каже воював старим мінометом, ще 1943-го року випуску. Таким танк не підіб’єш. А танки, за словами співрозмовника, йшли на місто з усіх боків. Всі, хто знаходився на передовій і бачив, як вони сунуть, просили вогню. Називали координати.

- Кажуть, що артилерія била, але я цього не бачив, - продовжує боєць. – Біля нашої позиції вдарили два рази. І то без прямого попадання. Снаряди впали рядом. Танки обійшли стороною і пішли далі в місто. 

Співрозмовник підтверджує той факт, що техніки і зброї було багато. Але вона знаходилася біля Артемівська, недалеко від штабу АТО. Каже, бачив це на власні очі., коли відступили з Дебальцево. Стояли і танки, і САУ, і «Гради», і артилерійські установки. Бійці дивувалися, чому їх не підтягнули на передову. Якби ця техніка була задіяна, наступ російсько-терористичних військ можна було зупинити. Дивується з цього не тільки мінометник. Незрозумілими дії командування є і для інших бійців.

Під час відступу з Дебальцево мінометник зазнав поранення. Вони виходили в ніч з 17 на 18 лютого. Розповідає, що йшли невеликими групами. Що менше скупчення людей – то менше може бути загиблих у випадку влучення снаряду чи міни. Пораненого доправили в лікарню в Артемівськ, звідти перевели в Ірпінь, а реабілітацію проходив у Вінниці. Після свята Перемоги мінометник знову повернувся у свій підрозділ.

- Де загубилися мої документи на нагородження орденом, я не можу шукати, - каже боєць. – Знаю тільки, що їх повторно подавали. Не один я залишився без нагороди. На війні шукати істину – те само, що голку в копиці сіна. 

За наказом командира
Замполіт роти 25-го територіального батальйону «Київська Русь» капітан на ім’я Роман (позивний Бубен) у розмові з журналістом RIA уточнив, що  відзнаки, про які говорив мінометник, бійцям вручають за наказом комбата.

- Це не державні відзнаки, але вони нагадуватимуть про ті страшні події, які ми всі пережили під Дебальцево, - каже капітан. – Погоджуюся, що коштують вони недешево. При зарплаті рядового бійця у 2,5 тисячі гривень на місяць,  віддати за  «медальки» трохи більше 500 гривень - це  немалі витрати. Отримують їх не тільки рядові, а й офіцери. Посвідчення до них скріплюємо печаткою командира батальйону. Словом, відзнаку треба викупити. 

Сам замполіт не має таких відзнак. Каже, ще не визначився, купувати їх, чи ні. З одного боку це пам’ятка про війну, а з іншого – якось несерйозно самому собі чіпляти медаль. Каже, про тих, хто захищає державу, мала б подбати держава. Що говорити про нагороди, коли в батальйоні, за словами замполіта, ще жодному з бійців не підтверджено статус учасника бойових дій. І це після того, як «Київська Русь» вже 11 місяців воює з терористами і російськими найманцями. 
Хто штампує  «брязкальця»?
Максим Царенко, член Українського геральдичного товариства:
- З часу проведення АТО в державі розквітла фалеристика, тобто масове виготовлення неофіційних, зрозуміло, недержавних нагород. Поки одні воюють, інші заробляють на цьому гроші. В умовах дефіциту державних відзнак, цю нішу заповнюють підприємницькі структури, що спеціалізуються на виготовленні сувенірної продукції. Що це є заробітчанством, наведу приклад, коли одна й та ж організація спочатку нагороджувала тих, хто стояв проти Майдану, а пізніше її представник вручала нагороди борцям за незалежність держави. Це реальний факт.
Наступного дня після вбивства трьох мітингувальників на вулиці Грушевського там же, на майданчику перед Будинком уряду, декільком учасникам вуличних боїв були вручені нагороди. Щоправда, не державні, а корпоративні «брязкальця» — медалі «Народна шана військовим правоохоронцям». Прес-служба Внутрішніх військ повідомляла тоді, що нагородили правоохоронців «за зразкове виконання службово-бойових завдань» із забезпечення охорони громадського порядку в Києві. Церемонію з урочистим шикуванням проводили генерал-майор Внутрішніх військ та представник громадської організації «Міжнародна георгіївська академія безпеки і права». Після перемоги Революції гідності та само академія продовжує масово роздавати медальки борцям за незалежність «Незалежність України». 

- Найбільше штампують такі  відзнаки три підприємства – «Герольдмайстер», ВТО «Орден» та «Гарант і партнери», - каже пан Максим. - Інколи сліпо копіюють елементи з інших нагород. Навіть з російських. Мені відомо про такі випадки. Дивно, що на них не реагують у Комісії державних нагород і геральдики. 

Національна відзнака на… георгіївській стрічці
- Спеціально для учасників АТО нові державні нагороди не засновувалися, - розповідає Максим Царенко. – Єдине, що змінилося, поміняли забарвлення стрічки на медалі «Захиснику Вітчизни». Сталося це після того, коли я звернувся до  Комісії державних нагород та геральдики і повідомив, що це нонсенс – нагороджувати державною нагородою на стрічці з георгіївським забарвленням. Дослухалися. Тепер стрічка у кольорах державного прапора. 

Коли ознайомився з медалями  «Іловайськ-2014» та «Дебальцеве-2015» , склалося враження, що такі символи вже десь бачив. Не помилився. Такий само символ, як на цих двох медалях зустрічається на гербу російського міста Руза  Ростовської області – чотири мечі, схрещені між собою. Мало того, що обидві відзнаки мають однакові символи, ідентичні, як дві краплі води. Зображення на них  «запозичено» у росіян, у тих, чиїй агресії нині протистоїть наша держава. На мою думку, така ситуація з нагородами  триватиме доти, доки нагородження не стане прерогативою держави. Відзначення її громадян не може бути чиєюсь приватною «лавочкою».