Вінниця після Гройсмана. Сергій Моргунов про секрет успіху міста за останні 10 років

Жити у Вінниці стало модно і престижно! А бути вінничанином — це круто! І не лише тому, що Президент України Петро Порошенко і спікер Верховної Ради Володимир Гройсман із Вінниці...

Різні рейтинги і відгуки гостей міста не зважають на гучні імена, а оцінюють перш за все прості та доступні речі — комфорт у транспорті, чистоту і безпеку на вулицях, історичні цікавинки та навіть привітність офіціанта у кафе... А ще наша Вінниця прославилась на всю Україну новими трендами — «Прозорими офісами», швейцарськими трамваями і, звісно, фонтаном “Рошен” Якою ціною вся ця краса з’явилась у ще донедавна провінційній Вінниці, яка у 2015-му знову визнана найкомфортнішим містом країни, і яку недавно Саакашвілі ставив у приклад в Одесі, - розповів виконуючий обов’язки мера Сергій Моргунов.

- Прозорість Вінниці за оцінками журналу Форбс дає місту серйозні козирі в боротьбі за право бути столицею Поділля. Яку ціну Вінниця заплатила за ці реформи останніх 10 років?

- Ця прозорість та комфортне життя по-вінницьки, про яке вже знає вся Україна, це перш за все заслуга вінничан. Бо десять років тому в нашому місті справді назріла ситуація, коли вкрай треба було міняти кадри, систему управління та власне підходи до життя Вінниці… Це був 2006-й рік, і ми жили та працювали на рівні звичайного пострадянського міста - не краще і не гірше за решту обласних центрів країни. І тоді настав серйозний момент, коли було прийняте спільне командне рішення на чолі із Володимиром Гройсманом: «Так далі жити не можна!»

Знаю, що були і є скептики та критики цих змін… Але чи всі ми були тоді патріотами нашої Вінниці? Ми так само її любили 10 років тому? Так само пишались своєю вінницькою пропискою? Так само гордо казали кожному українцю чи гостю із-за кордону – «Я живу у Вінниці і цим пишаюсь»?! Ні!

Так, за ці зміни і славу «прозорого міста» громада і кожен вінничани заплатили свою ціну сподівань, сумнівів та очікувань! І вона оцінюється не лише в грошах, у десятках та сотнях мільйонів гривень із бюджетів та мільйонах євро та франків від наших закордонних партнерів…

Бо кращого життя для свого міста хочуть всі, але далеко не всі готові робити ці реформи, бажати змін, навіть наступати на горло власним інтересам…

В перші 5-6 років про Вінницю-столицю Поділля тоді ще ніхто не думав, бо це був важкий старт, було багато невдоволених, все доводилось робити практично із нуля. Адже кожна реформа зачіпає чиїсь інтереси, чиєсь усталене життя і, навіть, ставлення до нього.

Скажу чесно, було нелегко, місцями дуже важко ламати і докорінно міняти стиль роботи багатьох наших чиновників та державних служб, дозвільних установ та десятків контролюючих органів. Я маю на увазі відкриття на першому поверсі Вінницької міськради «Прозорого офісу».

Але у нас, як команди, була політична воля зробити це, як і ліквідувати стихійну торгівлю із 33 «полосатими рейсами» на всіх вулицях, черги до кабінетів посадовців різного калібру, фактичну монополію маршрутників на міські пасажирські перевезення… Чи все це вже забуто? Я сумніваюсь, що більшість вінничан хотіли б повернення цих торгових палаток вздовж вулиць, безкінечних черг під кабінетами та диктування умов від приватних перевізників.

- І все таки яка ціна цих реформ у Вінниці?

- Думаю, що ціна – це перш за все результат!

- Кого із апарату мерії довелось звільняти із скандалом?

- Із більшістю людей, в тому числі й заслужених, але які були не готові працювати в нових умовах та реаліях, прощались спокійно… Дві чи три одіозні фігури із чиновників взяли на хабарі, буквально на гарячому, і тут вже була робота правоохоронних органів. Водночас після 2006-го року на посади «старої гвардії» в мерії прийшли молоді люди із абсолютно новими поглядами і баченням на майбутнє Вінниці. І тепер ми разом бачимо результат їхньої роботи. Погодьтесь, наше місто дуже змінилось в кращу сторону.

- Вам не набридли «екскурсії» туристо-чиновників із різних міст України до «Прозорого офісу»? Адже всім наші адмінцентри подобаються, але нічого такого по Україні не відкривається?

- По-перше, ми відкривали «Прозорі офіси» не для «туристів», а для вінничан! По-друге, ви пам’ятаєте що було на першому поверсі мерії до «офісу»? - кава-капучіно, горілчаний магазин, сувеніри. Навіть пакети подарункові. Так би мовити все, щоб скупитись і йти далі по кабінетах «рєшать вопрос»…

Тоді на 6-му поверсі до міського управління Держкомзему постійно стояла черга чоловік 80 і кожен чекав вирішення питання, багато хто ніс що треба кому треба…

Із всім цим було вирішено покінчити, але Гройсману довелось йти на хитрість. Я маю на увазі той момент, коли до Вінниці приїхав Ющенко і прозрів від ідеї «Прозорого офісу» та надання адмінпослуг в одному центрі без прямого контакту клієнта із виконавцем.

- Так в чому була хитрість?

- Ми зустріли шалений супротив однієї держустанови, яка нізащо не погоджувалась працювати тут за склом чесно і відкрито… Бо документи тут в мерії в роботу вони брали, але забирати їх вимагали чомусь тільки у своєму приміщенні, де немає скляних перестінків, натомість є наглухо зачинені двері… Тоді нам вдалося запросити до Вінниці Президента Ющенко, і під час його візиту керівники держустанов та контролюючих органів при ньому персонально пообіцяли дати адміністраторів до «Прозорого офісу». Так вони фактично стали нашими «заручниками»! Ось і вся хитрість…

- Що дасть Європейська енергетична відзнака Вінниці?

- По-перше, це знак довіри, це статус від наших швейцарських партнерів, які вже оцінили, наскільки відповідально місто та громада ставляться до їхньої допомоги і європейських енергоощадних проектів на території Вінниці. Тому особисто мені було дуже приємно отримати її із рук фахівців, що реально оцінюють зроблену нами роботу, цілий комплекс заходів за ці роки… Так, я не приховував своїх емоцій в момент її вручення, бо ця нагорода дорогого варта! Але кожних 4 роки ми маємо її підтверджувати ефективним енергозбереженням.

Бо треба розуміти, що нагорода не дає вже сьогодні грошей кожному вінничанину на рахунок. Вона дає змогу отримувати додаткове європейське фінансування на сучасні технології для утеплення будинків, заміни мереж, теплових пунктів і оптимальне управління системою теплозабезпечення. І якщо нам вже вдалось по Вінниці зменшити споживання газу та електроенергії до 20%, то це реальні кошти міського бюджету і кожного вінничанина на опалення, світло, гарячу воду. Зокрема, вінницькі ОСББ вже мають змогу до своїх 30% коштів отримати ще 70% із різних бюджетів на утеплення будинків із компенсацією десяти відсотків по кредитних коштах від ОДА. Утеплення дасть економію на 35-40% коштів мешканців на опалення своїх багатоквартирних будинків.

- Чи готові городяни в нинішні скрутні часи «вкладатись» у міські програми на умовах спів фінансування?

- Так! Хоча спершу в 2009-2010 роках було важко переконати людей, що кожна їхня копійка по програмі 50/50 буде використана ефективно і саме для їхнього комфорту. Але коли люди побачили, що на сусідній вулиці проклали каналізацію чи асфальт, - повірили, захотіли і собі. І таких вулиць та провулків з кожним роком стає все більше. Наприклад, на вулицях Пирогово, де я живу вже 26 років, так само 200 сусідів скинулись грішми і провели водогін. Правда, ще не підключились, бо спочатку треба завершити прокладання централізованої каналізації, щоб підключити усе разом. Тому поки що ще користуємось вигрібними ямами…

- На якій стадії «захід» у Вінницю інвестпроекту Української пивної компанії?

- Наш індустріальний парк зараз на стадії реєстрації, і як ви знаєте з аукціону ця компанія купила перші 10 гектарів під свій новий завод з виробництва холодильного обладнання для напоїв. Завод згідно угоди зведуть в три черги на 1500 нових робочих місць, а сума інвестицій передбачала 300 мільйонів гривень у цінах 2014-го року…

Я бачу це підприємство як «якірний» проект вінницького індустріального парку і зразок чесних та відповідальних стосунків між владою міста і великим бізнесом.

- Після переходу Володимира Гройсмана на роботу в Кабмін що залишив після себе Гройсман своїй команді, як часто ви спілкуєтесь по проблемах міста?

- У Вінниці залишилась працювати команда Гройсмана і погіршення ситуації як у комунальній, транспортній чи освітній сфері після рішення Володимира Борисовича йти працювати в Київ не відбулось і це факт!

Так само факт, що Гройсман прийняв не легке, але відповідальне рішення в час війни йти «пахати» в Уряд, коли похвали чи слави там не дочекаєшся… Ви ж розумієте, що він міг би тихо відсидітись у Вінниці і не братись за нову роботу. Це був сміливий крок! Йому ж не раз пропонували при різних урядах і Президентах високі пости, але шанс запустити реформу місцевого самоврядування та процес децентралізації з’явився лише в лютому 2014-го і він, я впевнений, його не змарнує… Бо за цей час хоч важко і з парламентськими боями, але зроблено для децентралізації більше, ніж говорили-балакали всі ці 24 роки…

У перший день роботи виконуючим обов’язки мера в мене був нормальний робочий настрій, бо є команда і вона працює. Нічого невідомого для себе я не зустрів, бо над всіма питаннями щодо змін у Вінниці ми всі разом працювали ще з 2006-го.

Щодо нашого із Володимиром Борисовичем спілкування, то мінімум двічі на тиждень ми зідзвонюємось, обмінюємось думками, навіть критикуємо один одного на теми нашого міста, голосувань у Раді, окремих висловів та вчинків політиків, що впливають на всю країну. Він в курсі що у нас і як, бо всієї душею залишається вінничанином.

- Як швейцарці повірили у Вінницю? Яким було це перше «кохання»?

- Воно, це «кохання» почалось із трамваїв із Цюріху! Вони до нас довго приглядались, і коли ми отримали та успішно запустили ці 116 вагонів, з’явилась довіра. Бо ці трамваї не розікрали, не здали в металобрухт, а зробили новим символом Вінниці. Це був перший позитив, а далі ми почали проект по енергозбереженню і реальна робота пішла вже завдяки особистій довірі та контактам. Надіюсь, що ця співпраця надовго.

- «Марші пустих каструль» - яка мета цих маршів? Вимагають, щоб Ви виходили – чи будете з ними спілкуватись?

- Ми завжди були і є відкритими для обговорень будь-яких проблем з громадою – нас 370 тисяч вінничан, зрозуміло, що без підтримки і розуміння людей нам не вдалося б реалізувати нічого.

А що стосується цих акцій: згадайте минулі роки – такі акції завжди відбуваються у роки, на які припадають вибори. Ми це вже проходили і не раз. Мені шкода цих кількох десятків людей, яких цинічно використовують окремі особи у своїх власних інтересах і для задоволення власних амбіцій. Чи встановлює міська рада тарифи на газ чи електрику? – Ні. Чи встановлює прожитковий мінімум? – Ні.

- Які проекти довелось заморозити через війну?

- Реконструкція залу «Райдуга», яку ми хотіли зробити «демісезонною», щоб працювала щонайменше на 9 місяців на рік з березня по листопад. Але спершу дослідження показали, що дах та основні конструкції зали знаходиться в аварійному стані, а без їх заміни вже решта не має значення. Так проект «Райдуга» із 6 мільйонів (по 3 із бюджетів міста та області) ще подорожчав, і ми взагалі вирішили його відкласти. Нині цей зал закритий, але проектна документація готується.

Не був розпочатий і ремонт проспекту Космонавтів – він мав фінансуватись через Фонд регіонального розвитку. Але якщо кошти будуть виділені і надійдуть вчасно – ми почнемо роботи… У планах було і відновлення мосту на Кемпу – були свого часу домовленості із приватним інвестором, але зрештою так роботи і не розпочались. Водночас міст заради моста - це неправильно, бо там є зона відпочинку, екологічні, технічні вимоги та, навіть якийсь жучок, занесений в Червону книгу … Тому спочатку потрібно визначитись концептуально – яке громадське призначення має бути у острова.

- Як місту вдається майже щотижня відправляти в АТО вантажі?

- Це спільна робота і я дуже вдячний вінничанам, що вони патріоти! Бо страшна біда і ця війна нас згуртувала і об’єднала. Нам всім так бракувало патріотизму за ці більш як 20 років, щоб вилізти із радянського болота і, на жаль, лише Революція Гідності та війна цей патріотизм в нас розбудили. Бо нам багато розказували казок про східного «брата», але як історик скажу, що він не був нашим братом ніколи!

Є багато волонтерів, активних підприємців, просто людей доброї волі, Фонд «Подільська громада», Рая Панасюк, Віктор Бронюк, Андрій Дручинський, Андрій Нечипорук і навіть громади міст-побратимів, що висилають нам ліки та інші гуманітарні вантажі… За кошти депутатів міськради на 45-му заводі ремонтувались БТРи для передової, і все це буде тривати до перемоги України!

- Муніципальну поліцію, «Гепард» та інші формування часто називають «тітушками в законі» чи приватною міліцією влади, яка насправді має «ганяти» стихійну торгівлю та порушників благоустрою… Може пора у Вінниці вже набирати нову поліцію як у Києві для чесного діалогу між владою і громадою?

- Тут має бути баланс, бо нова поліція чи стара міліція мають розкривати кримінальні злочини, слідкувати за порядком на дорогах і загалом контролювати ситуацію в місті та країні згідно Закону. Але Рада в першому читанні вже прийняла Закон і про Муниціпальну варту, яка має забезпечувати громадський порядок в межах громади. Це фактично аналог Муніципальної поліції. Щодо Муніципальної поліції, «Гепарду», інших формувань є різні думки і критика в тому числі. Але хочу нагадати, що було після втечі Януковича і тих напружених, місцями страшних днів, коли вінницька міліція була деморалізована, покотилась серія злочинів, пограбувань, всі були в балаклавах і навіть із зброєю… Хто тоді вгамував цей «безпрєдєл» і на кого всі сподівались? Правильно, народні патрулі, шикування перед мерією, охорона об’єктів та спокою на вулицях. Тому деталі роботи громадських формувань давайте обговорювати разом, бо нам в цьому місті жити, тут на вулицях гуляють наші діти та сидять на лавочках наші батьки. І в місті має бути спокій та порядок.

- Чому в «прозорих офісах» вперше за останні роки стоять черги?

- Це питання зміни в законодавстві по субсидіях. Бо той, хто отримував субсидію дотепер, - отримав її продовження автоматично, а решті треба писати заяви, оформляти простий, але досі не бачений бланк. І коли цей процес вже було запущено – знову відбулися зміни в законодавстві, причому правильні, але це викликало певні незручності. Тому в ці офіси вже виділені додаткові працівники навіть в час відпусток і найближчим часом це питання буде вирішено. Бо Вінниця і черги – це неможливо.

- Як ви ставитесь до перейменувань парку Горького, 134 вулиць, демонтаж ордену з універмагу та мозаїки із Європейської площі?

- Як історик і громадянин Вінниці я казав і кажу – жодного вандалізму в процесі перейменувань і декомунізації не має бути!

Я погоджуюсь, що жодна вулиця, провулок чи тупик не має носити імен та прізвищ катів українського народу, починаючи від часів царської Росії і закінчуючи СРСР. Водночас, в комісію міськради з перейменувань увійшли відомі і фахові історики та краєзнавці… А ми всі маємо їм допомогти відновити історичну справедливість, повернути багатьом вулицям Вінниці їхні історичні назви, або, можливо, підібрати нові – справжніх героїв міста та України для увіковічення пам’яті в назвах…

Бо коли по «дружніх» телеканалах розказують, що українці викопали шапками Чорне море, бо ніде було білизну прати - це маразм! Ми до такого не опустимось і все буде цивілізовано. А свою історію ми добре знаємо! І хто такий був Володимир Великий, де похований Юрій Довгорукий і хто та коли заснував Київ та Москву…

Також під час перейменувань вінничанам треба чесно сказати: чому їхня вулиця змінює назву, які пропонуються варіанти і що це їм буде коштувати… І хоча насправді це їм майже нічого не буде коштувати, - набагато дорожчою є відновлення історичної пам’яті та справедливості… А місто має знати і шанувати своїх героїв.

- Як Вінниці вдалось «запросити» до себе унікальний музей українських марок?

- Це справжня вдача! Але не хочу її злякати і давайте почекаємо до відкриття цього музею.

- Які сюрпризи чекаю на вінничан на День Незалежності та День Міста?

- 24-го серпня вся Вінниця буде патріотичною та у вишиванках. А на день народження міста готуємо цілий букет сюрпризів, бо День Європи показав, що люди втомились від щоденних страшних новин із війни, від смертей і крові… Тому свято буде – цікаве, музичне, інтерактивне.