Яких повноважень не вистачає голові ОДА на Вінниччині?

Вінниччина як «вотчина» Президента і спікера з поля зору медіа-спільноти не випадає ніколи. Області створили імідж локомотива децентралізаційних змін, новатора в системі надання адмінпослуг, а в поточному році – ще й лідера за багатьма економічними показниками. Водночас, здавалося б, центр України, тиха провінція, а нема-нема – і вибухне якимсь рейдерським скандалом, або стріляниною в стилі 90-х. Словом, регіон не без сюрпризів.

Уже півроку областю керує Валерій Коровій, якого вважають людиною Гройсмана-Порошенка. Днями обласна комісія з визначення переможців конкурсу «Людина року» визнала його першість у номінації «Регіональний лідер». За які це заслуги та чи не спокуситься виконавча влада на проведення місцевих виборів за «регіоналівськими» стандартами, розпитувала очільника області кореспондент Укрінформу.

- Валерію Вікторовичу, як вважаєте, які здобутки вам «інкримінують» ті, хто висував на звання «Людина року»?

- Найголовніше, що за цих півроку нам вдалося стабілізувати ситуацію в області і подолати гостроту тих протиріч, які були. Ми починали бюджетну децентралізацію, що вже запрацювала. Консолідували облраду для ухвалення перспективного плану об’єднання громад. Це дало можливість розблокувати Фонд регіонального розвитку, і ми вже «закачуємо» в систему 150 мільйонів гривень. Нам вдалося збалансувати бюджет і дати стимули для розвитку громад. Вчасно і якісно звели «свої» фортифікаційні споруди на Сході. 

Система роботи, яку я прагнув запровадити, крок за кроком починає працювати. І я з обережним оптимізмом дивлюся в завтрашній день.

- Вашу перемогу в конкурсі деякі громадські активісти назвали прологом до посади префекта після імплементації конституційних змін та «вдалих» виборів.

- Це політиканство і нерозуміння конкретної ситуації, адже інститут префекта введуть тільки з 1 січня 2018 року. Нічого подібного одразу після місцевих виборів не буде. Навіть якщо відбудуться зміни до Конституції, працюватиме ОДА. І якщо на те буде воля Президента – і далі виконуватиму свої посадові обов’язки.

- До речі, про інститут префекта по-українськи є дуже полярні точки зору. Зокрема, що насправді йдеться про зміцнення президентської вертикалі та профанацію самої ідеї децентралізації.

- Той, хто так каже, нехай, принаймні, з’їздить до Польщі і подивиться, як цей інститут працює там, як вибудувана система взаємовідносин, наприклад, між маршалком (аналог голови облвиконкому), який обирається депутатами, і воєводою, або як ми кажемо, префектом. Тільки там воєвода призначається урядом, а в нас, за французькою моделлю, - Президентом. Так чи інакше, ця людина буде здійснювати контрольні функції за дотриманням законності органами місцевого самоврядування, щоб у них не було спокус закон порушувати. Це більшою мірою юрист із наглядовою функцією. А вся повнота влади на території конкретної області чи району перейде до голови облвиконкому, якого обиратимуть депутати.

Префект не буде припиняти чи скасовувати рішення, він у разі порушення оскаржуватиме ці рішення в адміністративному суді. Це дієва система стримувань і противаг, демократична процедура, яка чітко працює в усій Європі.

Але децентралізація, яка є зараз на рівні голови ОДА, коло його відповідальності при обмежених повноваженнях викликає дуже великий дисонанс і демонізує цю посаду.

- То яких повноважень вам не вистачає, щоб почуватись комфортно в кріслі голови ОДА?

- В даній ситуації?.. Якщо почитати закон про місцеві держадміністрації, складається вражання, що голова ОДА наділений великими повноваженнями. Практично ж він не може відреагувати на порушення законодавства органом самоврядування, скажімо, в земельних питаннях, або правовідносинах майнового характеру. Відтак, справи застрягають у судах і спроби впливу на цьому й закінчуються.

До того ж, голова ОДА фактично не має владних повноважень втручатися в кадрові питання. І якщо ми сьогодні чуємо, що хтось міняє половину голів РДА, то насправді все не зовсім так. Будь-яке кадрове призначення навіть на рівні установ комунальної власності здійснюється в площині різноманітних погоджень. Тому доводиться або діяти підкилимно, або виходити на якісь непублічні рішення, переконувати депутатів рад різних рівнів, щоб потрібне рішення впровадити.

Я працював у виконкомі Вінницької міськради заступником міського голови і там рішення, що стосуються безпосереднього розвитку території кардинально, в рази ефективніше приймаються, ніж на обласному рівні.

-  Яким ви бачите перебіг місцевих виборів на Вінниччині? Які з політичних партій будуть у фаворі?

- Щоб забезпечити стабільність в області я проводжу широкий спектр консультацій з усіма політичними силами. Йду до них із простягнутою рукою, керуючись інтересами завтрашнього дня. Бо коли прийдемо до рад, в інтересах громади треба буде разом приймати рішення. Тому дуже важливо розмежувати поняття політичної боротьби до і спільної роботи після виборів.

А стосовно того, хто до рад прийде, то свіжі соцопитування свідчать, що в симпатіях вінничан на виборах до місцевих рад домінують парламентські політичні партії.

Як і те, що люди у своєму виборі орієнтуватимуться не стільки на партії, як на особистості. Багато важитиме, наскільки політичні гравці підберуть до списків поважних людей. Наприклад, у нас в області одна з парламентських партій користується повагою політикуму, але там взагалі немає людей! І як поведеться виборець у такій ситуації, важко сказати, бо нова виборча система не апробована.

Фото: lada.fm

Отож, деякі несподіванки будуть, - у конкретних районах, невеликих містах. Але очікувати кардинальних змін політичної картини, наприклад,  на обласному рівні, не варто.

Для мене місцеві вибори дуже цікаві в іншій площині. Революція Гідності на перший план вивела громадські організації. Чинні ради, можливо, і не мають права на існування у форматі зразка 2010 року. Але це інструмент легалізації рішень, потрібних для життєзабезпечення регіону. Громадські організації у той чи інший спосіб почали тиснути на депутатів, і до певної межі це відбувалося хаотично. А зараз маємо дуже цікавий процес кооптування окремих громадських активістів у партії, як спосіб взяти участь у виборах. Це позитивне явище, бо відбувається постреволюційна політична структуризація. Але є ціла низка ГО, які виголошують ура-патріотичні лозунги, на яких дуже неоднозначні діячі можуть пройти до рад. Я добре знаю, хто їх фінансує: це люди, які накрали грошей, або заробляли їх під протекцією посадовців 3-5 років тому.

- Але ж і вам можна закинути членство у «Солідарності», і що ваш заступник очолює обласну парторганізацію. Тут уже й можливістю застосування адмінресурсу на виборах попахує...

- Зрозуміло, що ми також підемо на вибори, висуватимемо своїх кандидатів і вестимемо свою кампанію. І що наша команда зацікавлена в формуванні більшості у радах.

Мені можуть закидати використання адмінресурсу на виборах. Як не перейти цю межу? Я не маю права на помилку, бо вона дуже дорого коштуватиме. Також усвідомлюю, що на мене всі дивляться через мікроскоп, – що він зробить не так, щоб вибудувати на цьому потрібну в даний момент політику. Але все буде зроблене в такий спосіб, який дозволить мінімізувати звинувачення у використанні адмінресурсу. Я відповідаю за область і маю так провести регіон через ці вибори, щоб ми нормально  розвивалися, щоб вибори у Вінницькій області були чесними, справедливими і конкурентними.

- Тобто, ендепешно-«регіонівських» варіантів проведення кампаній в області не буде? Але ж на липневій партконференції «Солдіарності» йшлося, що у вас в регіоні всього 400 партійців, а Вінницьку міську організацію взагалі менше місяця тому створили.

- Партія – це тільки інструмент реалізації політичних рішень. Тому ніякої «енедепізації» із примусом вступати до «Солідарності» не буде.

- Ви особисто кудись балотуватиметесь?

- Так, я балотуватимусь до обласної ради, вже  вчетверте. Якщо буде довіра вінничан – буду в цій раді.

- На пострадянському просторі є така політтехнологічна реальність як «захист результатів голосування». Ви не боїтеся силових сценаріїв під час підрахунку голосів?

- Ні, бо з виборчого процесу забрали мажоритарку, вона залишилася лише на базовому рівні сіл і селищ та невеликих містечок. Це був найбільш складний процес, який провокував корупцію і пов’язані з цим маніпуляції. Все решта – то вже відкриті партійні списки. Тобто, це робитиметься досить швидко.

Хоча, в боротьбі за посади мерів я не виключаю будь-якого розвитку подій. Моє завдання полягає в тому, щоб сформувати прозорі, публічні правила гри.

Утім, ще до початку офіційної кампанії партії повним ходом рекламують себе на бігбордах, на телебаченні. Я розумію, що більшість із того, що тут виробляють, іде по лінії центральних штабів – вони ставлять у певні умови місцевих керівників партій, а ті стають їх заручниками. Тому ставлюся до цього спокійно і толерантно. Але загалом кампанія буде непростою.

- Чи відбудуться якісні зміни серед управлінців місцевих рад після цих виборів? Бо один із мерів в області, наприклад, збирається балотуватися вже ушосте.

- Попередні вибори проходили, коли місцеві ради, окрім міст обласного значення, мали низький рівень фінансового забезпечення. Тоді на 90% все залежало від дотації і від того, яке там є бюджетоутворююче сільгосппідприємство. Після бюджетної децентралізації ситуація кардинально помінялася, адже бюджети базового рівня у цьому році зросли у 4-5 разів! І я бачу, що з появою ресурсів на місцях зростає інтерес ініціативних та патріотичних молодих людей до посади сільських і селищних голів. Тому рівень конкуренції буде вищий, а якісне наповнення кандидатів – краще. Думаю, що більше половини чинних голів сіл і селищ все-таки будуть змінені.

- Наші сусіди – одесити на останній сесії ухвалили рішення про створення в регіоні семи об’єднаних громад, до яких увійшли 38 місцевих рад. І облрада вже навіть призначила у них на 25 жовтня вибори. Вінниччина, яку вважали локомотивом цих процесів, відстає?

- На жаль, дуже багато з того, що приймається, ухвалюється без повного усвідомлення, для чого це потрібно. От мені дуже цікаво, що і кого на Одещині будуть вибирати 25  жовтня, якщо вони де-факто об’єднаються юридично тільки через 300 днів? Мені важко зрозуміти, як вони будуть там щось «розрулювати». Прогнозую, що в цьому випадку виникне хаос у прийнятті повноважень. Подивимось, як там будуть справи через півроку.

Що стосується Вінницької області, то в нас пройдуть місцеві вибори 25 жовтня. Тут не треба бігти попереду потяга, - на об’єднання громад буде 300 днів. Якщо за цей час знайдеться до 20 із передбачених перспективним планом 106 об’єднаних громад, які готові пройти цей шлях, я, як голова ОДА, внесу подання в облраду, і ми тоді призначимо в них дострокові місцеві вибори.

- А як ви оцінюєте нинішні «об’єднавчі» настрої в регіоні?

- Можу сказати, що із цих 106 зараз близько вісімдесяти громад розпочали перші кроки з об’єднання. Але я дуже не хочу хаотичних рухів у той чи інший бік на якійсь території. Бо це означає не прийняття рішень в частині надання адміністративних послуг. Скажімо, навіть коли хтось помер, довідки треба давати – хто буде підписувати документи? ..

Тому я до «передових темпів» ставлюся дуже обережно. У цьому напрямку треба рухатися обережно і чітко моделювати ситуацію.