Цього дня вінничанин Ваксман винайшов стрептоміцин

Цей день в історії людства зробила Вінниччина. У 1943 році дослідники на чолі з вінничанином Зельманом Ваксманом виділили активну речовину під назвою стрептоміцин. Пізніше цей препарат почали використовувати для лікування туберкульозу. У 1949 році З. А. Ваксману вдалося налагодити масове виробництво цього препарату. А в 1952 році Ваксман отримав Нобелівську премію «…за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

Зельман Абрахам Ваксман народився 20 липня 1888 року в селі Нова Прилука на Вінниччині. Він закінчив місцевий хедер (єврейську початкову релігійну школу),  а згодом був прийнятий в Одеську гімназію. У  1910 році, Зельман захистив диплом і, мріючи одержати університетську освіту, емігрував у США.

У Філадельфії він зупинився у своїх сестер, що володіли фермою недалеко від Метьючена (штат Нью-Джерсі). До того часу у Ваксмана вже проявився інтерес до біології, і, як він згадував згодом, життя на фермі вселило в нього «бажання з'ясувати хімічні і біологічні механізми землеробства і його основні принципи». Саме тому Ваксман вступив у сільськогосподарський коледж, у якому почав вивчати мікробіологію ґрунту, і в 1915 році одержав ступінь магістра природничих наук; у цьому ж році він став громадянином США.

У 1916 році Ваксман одружився на Берті Деборі Мітник, що також емігрувала з його рідного села Нова Прилука; у них народився син. У 1018 році в Каліфорнійському університеті в Берклі Ваксман одержав ступінь доктора філософії. Він повернувся в Рутгерс, де спочатку читав лекції, а в 1925 році був призначений професором, у 1931 році – професором з мікробіології ґрунту й у 1943 році — професором мікробіології.

У 1932 році Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до Ваксмана з проханням вивчити процес руйнування палички туберкульозу в ґрунті. Він зробив висновок, що за цей процес відповідальні мікроби-антагоністи. До 1939 року Ваксман вирішив розгорнути нову програму, що стосується використання його досліджень з мікробіології ґрунту для лікування хвороб людини. «Я відчував на своєму досвіді, що гриби й актиноміцети можуть бути значно ефективнішими джерелами антибактеріальних засобів, ніж звичайні бактерії», - заявив він пізніше.

Протягом наступних чотирьох років Ваксман і його колеги досліджували близько 10 тисяч різних ґрунтових мікробів у пошуках антибіотиків, що могли б руйнувати бактерії, не заподіюючи шкоди людині. У 1940 році дослідницька група виділила актиноміцин, котрий виявився високотоксичним антибіотиком. Через два роки учені відкрили стрептотріцин — антибіотик, високоефективний щодо збудника туберкульозу. У 1943 році послідовники знайшли стрептоміцин у штамі актиноміцет. Після декількох років тестування і доробки в 1946 році стрептоміцин стали широко використовувати.

У 1952 році Зельман Ваксман був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини за відкриття стрептоміцину. Відзначивши, що стрептоміцин врятував уже тоді тисячі людських життів, вчені вітали Ваксмана як «одного з найбільших благодійників людства».

Зельман Ваксман помер 16 серпня 1973 року в Вудс-Хоул штат Массачусетс.