Анатолій Руденко з Оратівського району повернувся з експедиції в Антарктиду. Це вже третя подорож нашого земляка в країну Снігової королеви. За його спостереженнями, з кожним разом біля нашої полярної станції стає все більше пінгвінів, нині їх вже не одна сотня
Анатолію Руденку 49 років, він випускник Вінницького «політеху», за фахом - інженер-енергетик. Каже, дорогу на полярну станцію «Академік Вернадський» йому показав двоюрідний брат Дмитро.- Після повернення експедиції, Діма так мене зацікавив розповідями, що я не відставав від нього з новими і новими запитаннями. Коли йому нарешті це набридло, він сказав: «Поїдь сам і побачиш вочевидь». Мені в таке мало вірилося, але брат підказав контакти НАНЦу (Національний антарктичний науковий центр - ред.), куди треба звертатися, щоб взяли в експедицію, та ще й сам рекомендував мою кандидатуру. Хоча рекомендація не дуже допомагає. Бо відбір претендентів надзвичайно жорсткий. Насамперед треба бути фахівцем у своїй справі. Мати добре здоров'я. І не тільки фізичне, ще й психіка повинна бути стійка. Витримати один рік з одними й тими ж людьми, та ще й в обмеженому просторі, погодьтеся, не кожному під силу. Для мене перший відбір був найскладніший. А вже на дві наступні експедиції конкурс виявився простіший. Перевірених людей, якщо вони виправдали всі сподівання у попередніх експедиціях, беруть охочіше, ніж новачків.
Антарктида змінюєВперше Анатолій потрапив на станцію у 2008 році. Друга експедиція була в нього у 2011-му. Нинішня подорож вже третя за рахунком.- Антарктида змінює людину, - каже пан Анатолій. – По-перше, там ти маєш упевненість у завтрашньому дні. Знаєш, що за час перебування тебе не позбавлять роботи, що буде зарплата. Там ти забезпечений триразовим харчуванням. Не думаєш про продукти, походи по магазинах чи на ринок. Відсутня метушня і суєта, притаманна на великій землі. Не потрібно нікуди їхати чи йти, за винятком випадків, коли на овні добираєшся на інший острів для проведення дослідів. У такій ситуації у людей розкриваються сховані таланти – хтось починає писати вірші чи прозу, хтось дізнається, що у нього прекрасний голос і він може виконувати пісні, які подобаються іншим.Анатолій зізнається, що найскладніше адаптуватися до звичного життя після повернення додому.- У перші дні страшнувато на вулицю виходити, - усміхається співрозмовник. – Весь час думаєш, як це не потрапити під колеса транспорту. За рік перебування на станції відвикаєш від цього. На людей, буває, наштовхуєшся, коли йдеш тротуаром. І це правда. Незважаючи на це, Антарктида має в собі якийсь магніт. Після повернення звідти ловиш себе на думці, що знов хочеться туди. Не за грішми, там багато не заробиш. Романтика манить. На «Академіку Вернадському» вінничанин відповідав за енергетичне забезпечення станції і електрику. Генератори, котли опалення, дизельні установки – це його господарство. Обладнання станції забезпечує її автономне функціонування упродовж року. Дизельне пальне привозять з собою на кораблі із запасом на весь рік. А ще він кермував моторними човнами, доставляв науковців на інші острови, де ставили необхідні досліди. - Там є неписане правило, за межі приміщення не виходити поодинці, - каже пан Анатолій. – Такі складні природні умови. Бувало, під час сніжних заметілей і вітровіїв по декілька днів не мали можливості вийти на вулицю…
Росіяни вибачилися за КримУ нас 22 червня, це середина літа. В Антарктиді – середина зими. У цей день полярники, незалежно від того, з якої вони країни, мають спільне свято. Називається воно «Mid Winter», тобто середина зими. Його відзначають на всіх антарктичних станціях, а їх, сезонних і постійних, нараховується на шостому континенті майже 90. У літній період там працює приблизно п’ять тисяч людей. Антарктида не належить жодній країні світу. Тому тут полярники дуже легко знаходять спільну мову. Відсутні політичні пристрасті. Найсильнішою є міжнародна солідарність між людьми. Анатолій розповів випадок, коли в березні прибув російський корабель, яким експедиція поверталася додому, і підняв на мачті український прапор, а російські моряки навіть вибачалися перед нашими за Крим. - Скільки поздоровлень, як їх роблять у день«Mid Winter» полярники, мабуть, не надсилає ніхто, - каже Анатолій. – По-перше, ми вітаємо всі станції. Де маємо знайомих, а вони відповідають взаємністю. По-друге, щирі слова побажань надходять з великої землі. Навіть від високих посадовців. Ющенко, коли був главою держави, вітав нас.На станції «Академік Вернадський» є усталена традиція святкування. Починають його з купання. - Минулого року 22 червня температура води була мінус півтора градуса, - розповідає Анатолій. – На вулиці, зрозуміло, ще холодніше. Як не замерзає вода? А в ній дуже висока концентрація солі. Саме це не дає можливості вкритися льодом. А коли мороз дужчає, то тоді вже й сіль не допомагає.Полярники прив’язують мотузку, по ній спускаються у воду, пірнають і – швиденько на берег. Після цього одразу наливають чарку коньяку чи горілки, щоб зігрітися.- Усі три рази, коли я зимував на станції, ми купалися на свято, але не було випадку, щоб хтось захворів, - розповідає Руденко. – Це як у нас на Водохреща, коли вода має свої особливості.Увечері свято продовжується. Полярники надягають костюми і збираються у барі. Бар називається «Фарадей», таку назву колись мала станція. Її збудували ще у 1953 році англійці. А в 1996-му передали Україні. Назву станції наші змінили, а бар так і залишився «Фарадеєм».
Пінгвіни і туристиЗима в Антарктиді довга, починається з квітня і триває аж до листопада. Це найскладніший період в житті полярників. Довгі ночі, мало світла, часті бурі і заметілі. У такий період станція повністю ізольована від відвідування. Бо крига така, що жоден туристичний корабель не може добратися. З настанням літа, це з квітня і до листопада, в Антарктиді у розпалі туристичний сезон. - Буває, з пришвартованого корабля одночасно сходить до двохсот туристів, - продовжує Анатолій Руденко. – Спілкування з ними, як кажуть, знімає трохи психологічне навантаження. Показуємо їм станцію. У нас настільки чисто, що всі змінюють взуття, коли заходять у приміщення. Ми це теж робимо. Кожен з нас має окрему кімнату. Обмінюємося з туристами сувенірами. Якщо компанія невелика, запрошуємо у бар. Навіть яхтсмени подорожують Антарктидою. З одним з них, французом, здружився Анатолій. Той навіть обіцяв навідатися до нашого земляка в гості. Традиційно на зимівлю на станції «Академік Вернадський» залишається 12 полярників. Цього разу п’ятеро відповідали за забезпечення життєдіяльності станції, інші займалися науковими дослідженнями. Саме науковці повідомили, що кількість пінгвінів на острові, де знаходиться наша станція, протягом останніх років збільшилася утроє.