Борис Пасіченко, він же Боря Лексус, після нападу на нього каже: «У міліціонерів пелена на очах»

Так каже Борис Пасіченко, який ввечері 15 червня потрапив у лікарню швидкої допомоги після нападу озброєних палицями чоловіків у спортивних костюмах, які не ховали своїх облич. Він каже, знає усіх і описав їх міліції. Тож чому відкрили провадження про групове хуліганство і досі нікого не затримали, не зрозуміло. Натомість – нібито з’явилося провадження проти Борі-«Лексуса», як організатора збройного формування...

Про це провадження Борис Пасіченко дізнався від журналістів. Говорить, що для нього організована злочинна група – це бандити, які займаються наркотиками і зброєю. Сам ще вважає ці речі табу. Зброю, звісно, має, але вона з дозволом.

- У мене ворогів немає. Я з кожним здороваюся, хто на мене навіть кляузи якісь пише, якісь пасквілі. І на цих людей, які мене побили, повірте, я навіть не злий, - говорить Борис Пасіченко. – Мене тільки, знаєте, що зачепило? Те, що вони це робили перед жінкою. Це ницість. Вони цим показали свою слабкість, своє безсилля. Фільмів надивилися і думають, якщо людину побити бітами, то вона заспокоїться? У мене до них пропозиція: раз вони спортсмени і не мають куди енергію діти, то хай підуть на передову без зброї, зі своїми бітами.



“Привіт, Борюсік!” – що таке вітання передувало побиттю Бориса Пасіченка, 20minut.ua писав тиждень тому - Вісім людей побили бітами Борю Лексуса і перелякали його жінку. Це було близько 20.00 на автостоянці в мікрорайоні Поділля. Борис з дружиною Іриною приїхали додому і щойно вийшли з машини, під’їхав джип і сріблястий легковик, з яких вийшли по чотири чоловіки 25-35 років.

- Як побачив, що в них пістолети і палиці (бруски, а не біти, - авт.), то зрозумів, що розмови ніякої не буде. Ніхто нічого не пояснював. Просто били. В мне ліве око заплило. Голова побита. Ребра. Поясниця. Били скрізь ці тітушки, що на антимайдан їздили. Забрали в мене барсетку з грішми, в жінки сумочку. Побили її мобільний телефон. Мені – годинник. Знаю всіх, а слідство тепер нехай розбирається.

Дружина Бориса Пасіченка Ірина дістала мобільний, щоб зняти на відео нападників. Але один із них пригрозив їй брутальною лайкою, вирвав телефон й кинув ним об змелю. Ірина фізично не постраждала. В неї нервовий стрес. Жінка каже, що звичні речі для неї через те, що пережила, тепер стали складними.

- Я сьогодні вдома двері не могла знайти, - казала Ірина (40) на другий день після нападу 

- Ми дитину планували, а одним вчинком вісім лобів перекреслили усе. Яким правом? Покажіть мені це право, що можна брати дубину і бити людей? Ми в середньовіччі живемо чи де? – каже Борис Пасіченко. - У мене питання до нашої міліції: як так, люди не боялись нічого взагалі, навіть ні за якими балаклавами не ховалися, просто вийшли і це зробили? Я реально не розумію. Це показуха була. Кому? Мені? Нашій владі? У мене таке враження, що в міліціонерів пелена на очах, вони нічого не бачать або на другій планеті живуть. Це жах.

Борис Пасіченко також розповідає, що вони з дружиною не могли додзвонитися на „102” – там просто трубку не брали.

- Набирали 30 хвилин, а там не відповідали просто, - говорить Борис Пасіченко. – Тоді я набрав заступника начальника міліції по громадській безпеці, який був у відпустці. Він видзвонив, і швидко міліція прилетіла. Потім ще й претензії пред’являла: ви порадилися, а потім почали видзвонювати... Так, я дзвонив. Добре, що в мене є друзі, до яких можу звернутися. Я й сам можу когось захистити інколи. І мене можуть захистити. А ви уявіть, що робити простій людині, селянину, якого побили дошками? Він нікуди не додзвониться, нікуди не доб’ється, бо скрізь стоїть армована стіна. Оце страшно. В якому суспільстві ми живемо і куди рухаємося? В нас люди один одного не чують. Кричати треба, вити треба. Люди байдужі. Влада живе в іншому вимірі. Треба спуститися на землю і по землі іти, скільки б у тебе не було мільйонів.
 

Борис Пасіченко (47) показував синцямі, забої і гематомами в лікарняній палаті юристам з Києва і розкзував:  
- Ці люди не боялись нічого взагалі, ні за якими балаклавами не ховалися. Як так? Реально не розумію. Кому ця показуха була?


Хто такий Борис Пасіченко і що йому загрожує?
Прізвисько „Лексус” до Бориса Пасіченка причепили, бо він їздить на такому авто. Сам він називає себе громадським діячем, волонтером, членом Вінницької обласної Самооборони Майдану та головою благодійного фонду. Його ім’я нерідко фігурує у історіях рейдерських захоплень і земельних розборах. Люди Лексуса, як каже він, там, де людям не виплачують зарплати або відбирають їхнє майно. Такий собі сучасний робінгуд?  

Остання історія, куди втрутилася Самооборона Майдану – в селі Бродецькому, де ріжуть цукровий завод. Якраз до цього конфлікту й прив’язує напад на себе Борис Пасіченко. Коли журналіст говорила з ним у лікарні, телефонувала жінка з Козятинського району і казала, що на завод знову приїхали тітушки. З розмови було зрозуміло, що серед приїжджих є чоловік, що сказав „Привіт, Борюсік” перед тим, як наваляв йому разом із сімома хлопцями в спортивках.

- Боже! Їхні машини і вони мали б бути у розшуку! – налякалася дружина Бориса Ірина Джерко.

- Зараз треба вирішувати питання охорони Бориса і його сім’ї та організувати харчування, щоб він не їв нічого лікарняного – можуть отруїти, - порадив юрист з Києва, який надає Пасіченку безкоштовну допомогу.

А самооборонівці тим часом зібралися під лікарнею, де лежить Борис Пасіченко. Чи для охорони його і дружини, лишається здогадуватися. Але офіційно - вони привезли свіжу подяку потрепілому після нападу за його волонтерську роботу від батальйону "Київ-1", доречі, міліцейського. 


Дружина Бориса говорить, що такі подяки від бійців її чоловік отримує постійно і гордиться ними

«Це замах на життя, не інакше. В небезпеці вся родина»
За цю вінницьку справу взявся столичний юрист Михайло Гулак, який каже, що кожна друга машина в АТО – від Бориса. Він сам служив на Сході військовим фельдшером у батальйоні «Миротворець». Себе називає єдиним з українських адвокатів, що розпустив фірму, щоб піти на війну. І, мовляв, якби не виділені фондом Бориса Пасіченка гроші на операцію, не знає, чи одужав би після поранень.

Юрист не сумнівається, напад на Пасіченка – то не просто хуліганство, це замах на життя пов'язаний з його громадською діяльністю:   
 

- Я сам пережив шість замахів на життя у зв’язку зі справами, якими займався. І впевнений, напад на Бориса – це був замах на життя, не інакше, - говорить Михайло Гулак. - Цьому передували погрози йому і його родині. Він впливовий у світі волонтерів. Його спочатку попереджали, а потім напали через принципову громадянську позицію. Ми вже підняли це питання в телефонному режимі і будемо розмовляти з керівництвом країни. Зробимо кроки для того, щоб більше цього не повторилося, бо це сьогодні тут сталося, а завтра буде по всій країні. Мені дуже шкода, що таку людину, яка передавала нам усе на передову, і це дуже тяжко достається, хотіли вбити. Маємо послідовність дій і ставимо задачі захистити і організацію, і особисто цю людину. Сьогодні його родина в небезпеці. Що таке, вісім хлопців взяли побили? Не двоє, не троє, а вісім! Побиття було дуже жорстоке. Всі знають, колишні і діючі міліціонери, коли нападають групою, це каже про те, що вони сто відсотків розуміли, що будуть не наказані. Але чим більший натовп здійснює напад, тим більше з цих людей буде сидіти в утомі. На тихі злочини ідуть по одному. А коли це роблять колгоспом – нам легше. Тим більше, що ми вже знаємо, хто це зробив. Будемо клопотати про затримання цих людей і проситимемо СБУ взяти на контроль цю справу, тому що Вінниця славиться вмінням швидко закопувати справи.