Онук загиблого героя в АТО вірить, що його дідусь пішов на небо

 В життя Ірини Олександр Притика прийшов, коли дівчинці було 11 років. Хоча й по-документам Ірина була не рідною, але за словами самої Ірини вона мала найкращого в світі тата. «Він став для мене справжнім батьком. Батьком з великої літери», - згадує донька.

 Добре запам’ятає дідуся з прогулянками з дитячого садочка внук Стасик. Йому є, що розповісти про свого дідуся найменшому своєму братику, якому тільки недавно виповнився  один рочок. За словами доньки Ірини, дідусь ні в чому не відказував внукам. Частенько балував їх іграшками та всілякими солодощами.

На фото менший син Ірини разом з волонтеркою.

- Батько пішов добровольцем 2 березня 2014 року. Це було одразу після  того, як ми похрестили найменшого сина. 11 серпня було День Народження в Стасика, ми вже не могли додзвонитись до нього. А 13 серпня 2014 року нам подзвонили та сказали, що батько загинув. Звісно тяжче всього було повірити в те, що батька вже не має, - ділиться своїми переживаннями Ірина з журналісткою "20 хвилин".

Стасик знає, що його дідусь був героєм, який захищав Україну від злих ворогів. Батьки розповіли Стасику також, що зараз дідусь полетів на небо та звідти він буде завжди допомагати своїм улюбленим онукам. Зараз першокласник Станіслав пише листи та збирає передачі для бійців АТО. На 1 вересня він намалював малюнок з дідусем, який захищає всіх українців.

Ірина, як їх не тяжко, але вона все таки вірить, що батько загинув не даремно. Сьогоднішнім героям, які зараз стоять зі зброєю та воюють з ворогом, Ірина дякує за те, що вони є.

- Ви нам дуже потрібні. Повертайтеся живими, - благає 25 річна мама двох малюків, яких дідусь вже ніколи не поведе на прогулянку.