На Сході повішався майор з Вінниччини. Родичі впевнені, що його спочатку задушили

Звістка про те, що 31-річного Олександра знайшли повішаним у складському приміщенні в м. Сіверську Донецької обл., надійшла до родини Басюків і розділила їхнє життя на «до» і «після». З того часу мати чоловіка постійно плаче, а молода дружина злягла і до самого похорону не вставала з ліжка.

– Хай би що мені не казали, а я ніколи не повірю, що він повішався. Він був настільки порядним і відповідальним, що не міг таке зробити. Вдома на нього чекали дружина та 6-річний син. Він би нізащо їх не залишив. Саша збирався додому, вже склав речі. Через 10 днів мала бути ротація. І тут таке горе!

Я з ним часто говорила по телефону. За два дні до його смерті ми дізналися, що у Артемівську місцеві задушили ременями безпеки в авто майора. Налякалися, що це наш Саша. Зателефонували йому. Він заспокоїв, що живий-здоровий. Казав, що дуже важко працювати, що нема що їсти. Більше нічого. Коли починала розпитувати, казав: «Не питай. Для чого воно тобі — будеш хвилюватися». Я впевнена, що його вбили. Хлопці розповідали мені, що до нього часто надходили незрозумілі дзвінки. Він їх нервово збивав.

Йому було дуже важко та самотньо. Адже в Сіверськ його направили одного з усієї Барської військової частини! Його товариші по службі стояли за 30-40 км від нього, то він їздив до них на вихідні, бо ж, бідненький, хотів поспілкуватися хоч з кимось зі своїх, — розповідає, не стримуючи сліз мати Валентина Василівна. — Я ночей не буду спати, але доб'юся відповіді на запитання: чому офіцера послали будувати ту лінію оборони з групою цивільних?! Так, син мав спеціальність інженер-будівельник, але ж він військовий! Я розумію: йде війна, його обов'язок бути там. До цього він не раз був в АТО, більше року тому поїхав вперше. У боях був, і під аеропортом, був сапером. Але ж це безглузда смерть, бо робив те, чого не повинен робити офіцер!

...Маленький Дмитрик досі не знає, що батько більше не посадить його собі на коліна та не піде з ним рибалити.

– З дружиною вони знайомі ще з 5 класу. Дружили, а потім одружилися. Там така любов несамовита. Вона, бідненька, лежить і не встає, каже, що не хоче без нього жити. Син Діма саме йде в перший клас. Ми йому досі не сказали, що Саші нема. І поки що не будемо. Саша для сина був — УСІМ. Коли його запитують, ким він хоче бути, то відповідає, що буде таким генералом, як його тато, — продовжує мати покійного майора. — Ну, не міг він повішатися! Його вбили! Я не хочу навіть чути, що він сам повішався! Ми впевнені, що його вдушили уві сні, а потім повішали. Нам розповідали, що одягнений він був як-небудь, взуття переплутане, взуте не на ту ногу. Вбивці мого сина повинні бути покарані!

Свідоцтво про смерть Олександра видав артемівський судмедексперт, який провів первинний огляд тіла покійного. Він зазначив, що чоловік помер від асфікції (удушення). Безпосередньою причиною смерті назвав повішання.

Що стосується командування військового з Бара, то заступник командира в/ч А0853 Руслан Кушнір повідомив таке:

– Олександр Басюк з середини квітня виконував завдання за призначенням в м. Сіверську Донецької області. Знаю, що за фактом його смерті відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст.115 ККУ «Умисне вбивство».

– Чи правда, що Олександра Басюка направили керувати цивільними? Чи законно це?

– Перед головами кожної обласної адміністрації було поставлене завдання — побудувати рубежі оборони. До будівництва долучають військових. Олександр був координатором будівельників у Сіверську, тому що він інженер-будівельник. Чого його направили одного з частини в те місто? Це не від нас залежить, а від вищого командування. Нам прийшов наказ з Києва — надати фахівця з будівництва рубежу оборони з нашої військової частини. Не знаю: прийшов цей наказ на конкретне ім'я чи просто на фахівця. Зараз замість нього відправляють туди наступного військового.