• Главная
  • Дружині Галі – 21 рік, Володимиру – 59. Історія цього вінницького шлюбу вже прогриміла на всю Україну
11:03, 5 июня 2015 г.

Дружині Галі – 21 рік, Володимиру – 59. Історія цього вінницького шлюбу вже прогриміла на всю Україну

У нього були як противники, що переконували, ніби «кавалерові в літах» потрібні сирітські гроші нареченої, так і прихильники. Останні покладались на крилатий вислів «Любви все возрасты покорны»...

Володимир Підлісний таки одружився з Галею, яка народила йому сина. Пройшов час. І ось нова НП у цій родині: чоловік намагається позбавити Галю материнських прав, бо не господиня і гуляє.

«Він бив мене шлангом!» — плаче 21-річна Галя.

«Жінка не вміє доглядати дитину і не допомагає по господарству», — стверджує її чоловік, 59-річний Володимир Підлісний.

Два роки тому юна вихованка Ситковецького інтернату народила від чоловіка, старшого за неї на 38 років... Тоді Галина Охота і Володимир Підлісний були у центрі уваги, молода подружня пара з гордістю розповідала про свої почуття на телепрограмах.

А познайомилися вони випадково. Володимир побачив дівчину на автобусній зупинці.

– Я повертався з Вінниці додому. У Вороновиці на зупинці бачу – мерзне дитина. Розпитав, що вона тут робить. Сказала, що немає де переночувати. Запропонував їй піти до мене. Галочка розповіла про себе. Батько її рано помер, матір позбавили материнських прав через пиятику. Галя потрапила в інтернат. Невдовзі й матір померла. Після інтернату навчалась у Вороновицькому ПТУ. Ми сподобались один одному. Я розведений вже багато років. Маю трьох дітей. Щоб Галя пішла з гуртожитку, мені поставили умову прописати її у себе, що я і зробив. Про нас різне пліткують, але ми кохаємо один одного. Вона ще дитина, буває, не слухається, треба вчити. Сказав їй: «Я тобі за маму, тата і за чоловіка», — розповідав два роки тому Володимир.

Закохані хоч жили разом, але чоловік не поспішав кликати Галю у РАЦС. Коли 10 березня 2013 року молода жінка народила, новоспеченого татуся лікарі і соціальні працівники змушували розписатися з породіллею і за законом зареєструвати дитину. У Володимира знаходилося безліч причин, щоб відтягнути час. Наважився, тільки коли постало питання про гроші, які були на ощадній книжці у Галини. Як сирота дівчина отримувала допомогу від держави, яку після повноліття могла використати на власний розсуд, на придбання житла зокрема. У Вороновицькій селищній раді запевняли, що Галя залишила свою ощадкнижку їм на збереження, бо якщо чоловік покине, у неї хоч щось залишиться на прожиття. Та змушені були віддати заощадження, коли Володимир та Галина таки узаконили свої стосунки штампом у паспорті... Як згодом розповіла Галина, гроші вони витратили на стареньку «Таврію» та музичний центр...

– Як тільки закінчилися гроші, Володя почав погано до мене ставитися. Бив шлангом по спині, закривав у гаражі за найменший непослух. Я довго терпіла, але так більше жити не можу, — зітхає Галина.

Ще у квітні вона втекла від чоловіка, а потім і дитину забрала.

– Галя погано доглядає дитину, їй вісім разів треба сказати, щоб переодягла сина. Не хоче допомагати по господарству, а у нас птиці багато, кролі... На город її не виженеш. Тікає до сусідів-циган за сигаретами, а я їй не дозволяю курити, б’ю по задньому місцю, — скаржиться Володимир Іванович. — Пішла з дому, а згодом прислала двох молодиків і свою сестру і викрали з подвір’я сина, поки я на кухні грів їсти. Я не знаю, де моя дитина...

Володимир Підлісний звернувся до соціальних служб, щоб знайшли його дружину і відібрали у неї дитину... Про позбавлення батьківських прав заявила й Галина. Вона категорично відмовляється повертатися назад до чоловіка у Вороновицю. Розповіла, що спочатку жила у своєї сестри у Зозові. А згодом та допомогла знайти їй із сином прихисток у родичів подруги. Живуть зараз в іншому селі, до них гарно ставляться, Галя взамін допомагає, чим може.

У соціальній службі зауважують, що обоє батьків мають однакові права на дитину, і вони не можуть відібрати сина у мами без її волі. Це може вирішити лише суд.

А заступник головного лікаря з материнства і дитинства Вінницької ЦРЛ Валерій Щербань, який добре знає усю цю історію, впевнений, що 2-річний Антошка зараз став заручником «великого кохання» його батьків.

– Немає нічого кращого за родинне виховання, принципи якого передаються в українських сім’ях з покоління у покоління. Та держава уже 23 роки витрачає колосальні кошти на утримання інтернатних закладів, де працюють вихователі, психологи, педагоги, а в результаті їхні вихованці виростають непристосованими до життя... Такі, як Галя. А Володимир хоч і непоганий господар і, напевно, із кращих міркувань дійсно свого часу хотів допомогти дівчині-сироті, але не у такій ролі... Тому зараз усім, перш за все, потрібно подбати про інтереси дитини. Щоб маленький Антон ріс у любові, а держава подбала про реалізацію його прав згідно з міжнародною Конвенцією.

Коли верстався номер, стало відомо, що Володимир Іванович привіз додому своїх дружину і сина. Подружжя вирішило почати усе спочатку без конфліктів та взаємних образ...

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
0,0
Оцените первым
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Объявления
live comments feed...