Хмільничанин Терен Бевз принципово не ходить на парад 9 Травня та болісно переживає війну на Сході України з Росією… Ветеранові Великої Вітчизняної - 89, і у його країні нині знову війна… Може, не така масштабна, але так ж страшна і жорстока, як і та, в боях котрої він, 17–річний юнак, захищав свою рідну землю.
Сьогодні він прадідусь. Малесенького внука теж назвали Тереном. Отака вона доля - два Терени, два покоління, дві війни…
– Коли я пішов на фронт, нам видали одяг, комплект теплої білизни та два комплекти портянок, — пригадує Терен Михайлович. — Наступного дня я виміняв нову спідню білизну на шматок хліба, тому що був дуже голодний, але тим хлібом так і не наївся. Під час бойових дій не завжди щастило поїсти, інколи привозили страви, приготовані на польовій кухні, а інколи й так перебивались… Увесь день відстрілювалися, а вночі брали на плечі зброю, і, поки темно, перетягували все на іншу позицію. Це могло бути і 5, і 20, і 30 кілометрів, вранці ж воювали знову.
Під час війни тоді ще молодому бійцеві довелось пройти надскладний тест на виживання. Страшні картини лютої війни, досі у нього перед очима.
– Це була весна 1945-го, перед наступом невелику групу наших солдатів відправили у розвідку, — розповідає ветеран. – На річці тоді лише зійшла крига, ми перейшли її у брід, і командир відправив одного з бійців наперед, у розвідку. Через кілька годин він не повернувся, потім командир відправив другого бійця, згодом третього, і вони також не повернулись. Ми ж, сидячи майже по пояс у крижаній воді, під крутим берегом річки, не знали, що робити, але чули німецьку мову і розуміли, що фашистів багато, якщо вийдемо з води, нас усіх розстріляють. Тож довелось сидіти у річці більше доби, а потім вже з підмогою почали наступ. Там ми і побачили востаннє своїх товаришів, які не повернулись з розвідки, – їх скручені, напівобгорілі тіла лежали на полі. Коли ми дійшли до Берліна, у мене був шок. Німці були одягнені, взуті, в них були меблі в домівках, при будинках погреби, там зберігались закрутки... А в нас в селах тоді каторжно працювали, ходили голодні та напівголі… Я думав, що ніколи не наїмся хліба, про інше вже і не згадую.
Велику Перемогу він зустрів у Мюнхені старшим сержантом. За бойові заслуги отримав нагороди: орден «Слави» ІІІ ступеня та медаль «За відвагу».